Християнія — це така собі держава в державі, розташована в одному із районів Копенгагена, столиці Данії. Живуть тут художники, музиканти, ковалі — творчі люди, що не визнають обмежень.
Історія “вільного міста” почалася у 1971 році, коли група хіпі й анархістів оселилася у покинутих військових казармах короля Христіана. Із часом Християнія розросталася, тепер займає 7 гектарів. Влада Копенгагена не раз намагалася виселити незаконних поселенців, та щоразу це завершувалося акціями протесту.
Врешті у 2011 році хіпі-району надали напівавтономний статус. Мешканці можуть викупити будинки, у яких живуть.
Більшість із них — розмальовані в яскраві кольори військові казарми. Є й новозведені будиночки. Біля найближчого — група людей. Чоловіки голі до пояса, з довгим волоссям, сигаретами в зубах. Грають на гітарі. “Велкам ту Християнія”, — усміхається сивочолий дядечко.
У Християнії дуже люблять музику, тож тут часто влаштовують концерти.
Вільне місто має свій прапор та “конституцію”. У ній — 9 правил. Серед заборон — важкі наркотики, зброя, феєрверки, бронежилети, вибухівка і будь-яке насильство.
Ідучи затишними вуличками в затінку фруктових дерев, натрапляю на колоритну жіночку з двома косичками. Габрієлі — 73 роки, вона родом із Польщі. Уже 40 років живе у Копенгагені, а у Християнії працює адміністраторкою в галереї. Розповідає: “Нині у Християнії близько 800 до суцільна демократія.
А ще в нас мало хто хворіє. Наш секрет — бути позитивним і бажати всім добра. Як у нас кажуть, зла людина — хвора людина”.
На вуличках нема автомобілів — бензинові двигуни забруднюють повітря, вважають місцеві. Натомість популярні велосипеди. “У нас навіть виготовляють власний вид роверів — “християнбайк”, — каже жінка. — Купити його можна за 16 тисяч крон (64 тисячі гривень. — Авт.)”. До слова, це дві місячні пенсії Габрієли! Проходимо повз невеликий склад. Речі там покидані аби- як. “Люди приносять непотрібний їм одяг, іграшки чи рослих і 250 дітей. Тут панує побутові речі й залишають для інших, — пояснює Габрієла. — Можна взяти задармо все, що хочеш!”
Пообіді наближаємось до найцікавішого місця у Християнії — Пушер-стрит. Витягаю смартфон, щоби зробити селфі. Та його ледь не вибивають з рук чорняві молодики. “Ноу фото, ноу фото”, — вигукують. “На цій вулиці категорично заборонено фотографувати”, — пояснює Джейкоб, продавець лимонаду. І я розумію чому: тут торгують психотропними речовинами, зокрема гашишем. Мене наздоганяє Габрієла. Пояснює продавцям наркотиків, що я з нею, туристка з України.
Чоловіки пропонують скуштувати свій товар. Я відмовляюсь, та Габрієла з товаришем наполягають. Ось так я спробувала мокрий гашиш. Пожувала і виплюнула, щоб вони не бачили. Бо ж віддали мені цілий грам, який коштує 50 крон (200 гривень)! Щодня сюди навідується поліція. Можуть заарештувати й за продаж марихуани.
“Поліція приходить данська. Місцеві жителі стоять на варті. Коли бачать, що йдуть правоохоронці, кричать: “Чіз-з-з-з-з”, — розповідає Габрієла.
Минаємо Пушер-стрит. Неподалік озеро, літній театр. Молодь п’є пиво.
“Тут люди почуваються справді вільними. Ніхто не засуджує іншого за те, як той одягається, яку зачіску зробив, чим займається, — резюмує Габрієла. — У Християнії важливо бути собою”.
Читайте також про те, як журналістка запросила чиновника проїхатись у задушливому громадському транспорті
