Дати раду немовляті — часто непросте завдання для багатьох батьків. А що казати, якщо малюків одразу п’ятеро? Неймовірний виклик!
Три роки тому життя кинуло його 40-річній Оксані Кобелецькій — у неї народилося одразу троє хлопчиків та дві дівчинки. Незабаром батько дітей покинув сім’ю. Тож тепер про малюків дбають мама, бабуся, допомагає няня. Як сім’ї живеться сьогодні?
Оксана радо прийняла мене в гості й розповіла “Експресу” все найцікавіше.
...Просторим ліфтом піднімаюся на 16-й поверх нового будинку в Одесі. Двері квартири відчиняє висока струнка жінка. Це — Оксана Кобелецька. У неї розкішне русяве волосся, блакитні очі, тонка талія, довгі ноги. За жінкою у коридор вибігають діти — гарні, міцні трирічки. Хлопчик із карими очима бере мене за руку і тягне до кімнати.
“Це наш Давид, він дуже товариський”, — пояснює бабуся дітей, Ольга Іванівна. І справді — за декілька годин, що я провела у гостях, хлопчик постійно був зі мною: то показував іграшки, то малював у моєму блокноті, то натискав на кнопку фотоапарата, із захватом знимкуючи братиків та сестричок з п’ятірні — Дениса, Влада, Сашу, Дашу, а також найстаршу сестричку Алісу.
Влад та Денис — біляві та блакитноокі, Саша і Даша — русяві, а Давид ні на кого не схожий зі своїми темними оченятами.
“Коли у мене була тільки Аліса, багатодітні батьки здавалися мені істотами з іншої планети, — каже Оксана. — Бачила у парку маму з двійнятами — героїня! Із трійнятами — небожителька! Я ніколи не думала, що народжу п’ятірню. Ні в мене, ні у чоловіка в родині не було навіть близнят”.
Поки говоримо, діти граються із великим ляльковим будиночком, ділять між собою поверхи та кімнати — де чия іграшка житиме. Мить — і сміх змінюється плачем. Влад і Саша не можуть поділити іграшку. Їх розбороняє няня. Аж тут заходиться слізьми Даша: Аліса випадково притиснула їй пальчик. Лізе до мами на коліна — щоб втішила. Ось починає пхинькати Влад: він захворів, підвищується температура. Бабуся несе термометр: ого, майже 39 градусів!
Треба давати протигарячкове... Денис тим часом тягнеться до мого фотоапарата: хоче, як і Давид, натискати кнопки. У мене вже голова обертом іде, а я ж тут заледве годину!
“Отакий у нас звичайний день, — каже бабуся. — Ви тільки уявіть, які вони на майданчику чи в парку. Спробуй за всіма встеж! Із досвіду скажу: на кожну пару дітей треба одного дорослого. Тому з Оксаною та малюками надворі переважно я і няня. Сьогодні на прогулянку не підемо — через Владову застуду”.
Звичайний день у сім'ї Кобелецьких.
“Я БУЛА ЧАЙЛДФРІ”
Лікарі кажуть, що зачати стількох малюків природним чином — величезна рідкість. Дві п’ятірні, що народилися в Україні раніше, були зачаті завдяки ЕКО. Та ще важче — виносити багатоплідну вагітність, тим паче у 37 років.
Оксані пропонували зробити редукцію — залишити тільки один або два ембріони. Вона навідріз відмовилася: п’ятеро — значить п’ятеро!
“Хоча знаєте, я ж довго була переконаною чайлдфрі, взагалі не планувала мати дітей, — зізнається жінка. — Мені здавалося безвідповідальним привести маленьку людину у світ, де така погана екологія, де так багато агресії, жорстокості, насильства... Однак саме діти й наша турбота про них можуть зробити нас і світ кращими”.
Останні тижні вагітності жінка лежала в Одеському перинатальному центрі. П’ятірня з’явилася на світ на 31-му тижні вагітності. Загальна вага малюків була 7,4 кілограма.
Найбільші — Денис (1810 грамів) та Влад (1750), найменші — дівчата, Саша (1250) і Даша (1190), а посерединці — Давид (1450).
“Вони були такі маленькі, шкіра просвічувалась, крізь неї можна було побачити всі жилки, кісточки, — згадує Оксана. — Страшно було брати малюків на руки. Тримаєш голівку пальцями — здається, череп зовсім м’який, прогинається...”
Діти обожнюють бульбашки. Це найбільш ефективний спосіб заспокоїти і помирити всіх, каже Оксана.
Через два місяці, 27 серпня 2016-го, маму разом із п’ятьма дітьми виписали додому.
“Чесно, було страшно, — ділиться вона. — Старий дачний будинок, ремонт — лише в одній кімнаті, електрику часто вимикають, а поруч — ні лікарів, ні медсестер, що знають, як давати раду з недоношеними”.
ЧОЛОВІК НЕ ВИТРИМАВ
На підмогу прийшла мама Оксани та чоловік Сергій. Годувати малюків треба було по вісім разів на добу. Грудного молока на всіх не вистачало, тож норму добирали сумішшю. Підгузники також міняли що три години: загалом за добу використовували 40 штук! А ще ж треба було стерилізувати пляшечки, напувати діток, купати щовечора... Поспати вдавалося зрідка, уривками.
І вже невдовзі чоловік не витримав. Мовляв, до такого випробування не готовий.
Пішов, залишивши дружину й дітей без допомоги. Оксана каже, що навіть аліменти довелося відсуджувати. Про чоловіка вона говорити більше не хоче. Наголошує лише, що його втеча зробила її сильнішою та змусила активніше діяти. Зокрема, Оксана нарешті навчилася водити авто — треба ж якось малюків до поліклініки возити!
Допомогли п’ятірнятам і держава, і небайдужі люди — влада виділила п’ятикімнатну квартиру, машину. Візочками — один на двійнят, другий на трійнят — забезпечили благодійники, приватна клініка подарувала медстрахування.
Міськрада ухвалила рішення про постійну матеріальну підтримку — 300 тисяч гривень на рік.
Рецепт Оксани від депресії — приділити трохи часу собі.
Також сім’я користується пільгами — зокрема, на комуналку — 50%. “Тож на життя нам вистачає”, — каже мама.
Цікавлюся, як з одягом та взуттям. Оксана усміхається: повні коробки, хоча нічого не купувала! Коли про народження малят розповіли у ЗМІ, добросерді люди засипали їх пакунками.
“Ми з мамою все посортували за розмірами, ще надовго вистачить, — розповідає жінка. — А частину я віддала іншим сім’ям із дітьми”.
Також чимало нового одягу та взуття для п’ятірнят дають в обмін на рекламу: різні бренди охоче шиють вбрання на незвичайних малят, а потім влаштовують фотосесії.
Мама ж ділиться знімками в інстаграмі.
Іграшками малюки діляться.
“Я вийшла за межі своїх “не можу”, — зазначає жінка. — У процесі набула нових друзів, нове життя і навіть нову професію — блогерки”.
БАНДА ТРИМАЄТЬСЯ РАЗОМ
Бабуся кличе дітей обідати. Подає парові котлети, кольорові макарони, ріже свіжі огірки. Малюки збігаються до столу. Влад відразу хапає котлетку — він любить м’ясо. Просить планшет — мультик додає йому апетиту. Даша ігнорує тарілку перед собою — тягнеться до огірків, вони їй найбільше смакують. Давид знову лізе до мене на руки. Аліса, найстарша, лягає на лавку, привертаючи до себе увагу, сестри повторюють її дії. А Денис діловито наминає макарони.
Хлопцям – блакитне, дівчатам – рожеве? П’ятірня не згодна: кольори ложок обирають кожен на свій смак.
“Плутали їх тільки тоді, коли маленькі були, — каже Ольга Іванівна. — Навіть ниточки кольорові на ручки чіпляли, щоби знати, хто де”.
“А тепер підкреслюємо індивідуальність кожного, — каже Оксана. — Дозволяємо самим обрати собі одяг, іграшку, посуд”.
Кілька тижнів тому п’ятірнята стали ходити до дитсадка — наразі у тестовому режимі. У групі — 15 діток, однак ця “банда” переважно тримається разом. Аліса з першого вересня уже йде до школи, тож родині додасться турбот. До слова, мама, попри все, не забуває приділяти час і собі. Подає дітям гарний приклад. “Любити себе означає турбуватися про себе, — відзначає Оксана. — Маю свій рецепт лікування депресій: зробити манікюр, змінити зачіску, купити щось яскраве. Оп! — і в дітей щаслива та красива мама!”
Читайте також про те, звідки походять назви популярних ягід, овочів та фруктів
