Під опорами роботизованого зонда NASA Mars InSight затремтіла поверхня. Коливання були схожими на землетрус, лише з однією відмінністю – все це відбувалося на відстані мільйонів кілометрів від Землі, на Червоній планеті.
Один з головних бортових інструментів марсіанського зонда NASA InSight – сейсмограф – записав коливання кори Марса. Так ми отримали перше в історії підтвердження того, що на Марсі також відбуваються коливання кори, які ми тепер називаємо “марсотрусами”.
Слабкий сигнал надійшов з сейсмографа SEIS (Seismic Experiment for Interior Structure) на 128-й марсіанський день або сол перебування зонда на Марсі. Дослідники з NASA підтвердили, що це була перша реєстрація коливань, які чітко відрізнялися від впливу сил на поверхні, зокрема вітру.
Відео та аудіозапис, який ілюструє подію 128-го солу. На записі можна почути три різні звуки, зафіксовані сейсмометром зонда: шум марсіанського вітру, власне сейсмічні коливання кори та звук від руху роботизованої руки зонда, коли той збирається зробити “селфі”.
“Подія 128-го марсіанського солу є надзвичайною, оскільки зафіксовані амплітуда та збільшена тривалість відповідають профілю місяцетрусів, які були зафіксовані на місячній поверхні під час місій Аполон,” – пояснює Лорі Глейз, директор Департаменту планетарних наук у штабквартирі NASA.
До речі, астронавти NASA активно літали на Місяць у період між 1969 – 1977 роками та встановили на супутнику п’ять сейсмометрів. Прилади зареєстрували тисячі коливань місячної поверхні та довели людству, що наш супутник також геологічно живий. Тобто виявилося, що Місяць – не просто суцільна сіра брила з реголіту (місячного ґрунту), він також має тверде ядро та частково розплавлену зону, що відділяє ядро від мантії.
Але як ми про це дізналися? Дослідники давно взяли на озброєння сейсмічні коливання як інструмент виявлення структури середовища, через яке вони поширюються. Якщо десь у глибинах кори стається землетрус, сейсмічні хвилі поширюються в різні боки крізь усю планету. Достатньо потужні зсуви генерують сильні коливання, які досягають іншої півкулі, проходячи крізь ядро, та відбиваються назад. Отримучи дані по відбитих хвилях, зокрема про швидкість, з якою вони вони проходили крізь різні внутрішні шари планети, дослідники розраховують їхні властивості.
Втім повернімось до Марса.
Остання місія NASA на Червону планету з роботизованим поверхневим зондом Mars Insight доставила туди унікальний набір інструментів, які повинні розповісти нам про її внутрішню структуру.
Інсайт розгорнув та встановив свій бортовий сейсмометр на рудому марсіанському ґрунті 19 грудня 2018 року.
З того часу дослідники встигли зафіксувати три інші сейсмічні сигнали: 14 березня (сол 105), 10 квітня (сол 132) та 11 квітня (сол 133). Усі вони були слабшими за 128-ий сол, тож науковці продовжують досліджувати їхню природу.
Загалом, команда NASA в захваті від підтвердження сейсмічної активності на Марсі.
Однак досягнення головної місії Mars Insight – проаналізувати внутрішню структуру Марса – все ще попереду. Адже останній зафіксований марсотрус таки був недостатньо потужним, щоби дати можливість розкрити структуру кори планети. Однак в арсеналі зонда є й інші інструменти, які можуть допомогти зібрати необхідні дані.
Скажімо, тепловий сенсор Mars InSight, здатний виміряти надходження тепла з внутрішнього ядра та мантії Марса, вже почав роботу разом з буром, який мав заглибити його під поверхню. Проте інструмент застряг, можливо, через тверду скелясту породу, і команда місії на Землі працює над тим, аби вирішити ситуацію.
Зрештою, сейсмометр SEIS може дочекатися влучного моменту, коли на поверхню Червоної планети впаде якийсь метеорит. Вторинні коливання від такого удару також можуть слугувати джерелом даних, які підкажуть нам, який же вигляд мають “нутрощі” Марса.
Mars InSight може чимало розповісти про Марс, жоден марсохід чи зонд до нього не мав на меті зазирнути вглиб Червоної планети. Тож, незабаром ми дізнаємося значно більше про минуле цієї планети - те, коли вона була схожою на Землю.