Мої батьки — заробітчани. Вони поїхали закордон, коли я була немовлям. Вперше в житті викладаю на папір усе, що наболіло

“Тьотя-мама”. Ніколи в житті не побажаю жодній матері почути таке від своєї дитини.

Фото pixels.com
Фото pixels.com

Сьогодні, за даними МВФ, приблизно три мільйони українців працюють за кордоном. Чимало з них у пошуку способу заробити залишили в Україні свої сім’ї. Серед цих людей — мої мама й тато. Вже 18 років вони працюють у Португалії... Цей текст я присвячую всім, кого стосується тема заробітчанства. Пам’ятайте: жодні гроші не замінять теплих стосунків між рідними людьми.

...2000 рік. Тоді мій батько поїхав працювати за кордон — потрібні були гроші. Вагітна мною мама залишилася з шестирічним сином. У грудні на світ з’явилася я. А вже у квітні...

Одного квітневого дня мама вирішила, що їде до тата, бо пара мусить бути разом. На Івано-Франківському вокзалі матуся сіла у величезний білий автобус. Разом із нею поїхало моє щасливе дитинство.

Я залишилася під опікою бабусі та дідуся. Утім бабуся працювала секретаркою у сільській раді — у неї було дуже багато роботи, тож вона йшла з дому вранці, а поверталась пізно ввечері. Дідусь мав чимало клопотів по господарству. Тому мені знайшли няню Леську.

Це був дуже складний для мене час. Я ніколи не розуміла, чому інших дітей у садочок водять батьки, а мене — Леська? Чому інші діти щасливі бігли додому з дитсадка в обійми мами, а я — ні? Було невимовно боляче.

Згодом, коли трохи підросла, в голові міцно закріпилася думка, що я якась не така, тому батьки й поїхали. А вже завчені фрази “сім’ї потрібні гроші”, “це все для тебе з братиком” здавалися відмазками.

Щороку, задуваючи свічки на святковому торті у день народження, я загадувала одне й те ж — щоби мама й тато були поруч зі мною. Нічого іншого мені не хотілося.

ТЬОТЯ-МАМА

Коли мені було 4 роки, батьки приїхали в Україну. До нашого будинку під’їхав білий автобус — здається, той, який колись забрав мою маму до Португалії. Донині ловлю себе на думці, що ненавиджу білі автобуси.

Перший погляд. Такий рідний і водночас такий чужий. Нібито ця жінка близька мені... Але чому водночас така далека?..

“Ти мене пам’ятаєш?” з трепетом запитує мама.

“Пам’ятаю. Ви — тьотя-мама”. Ніколи в житті не побажаю жодній матері почути таке від своєї дитини. Ці слова ранили мою матусю у самісіньке серце. Ми обоє довго плакали.

Навіть не знаю, кому тоді було гірше: мені, дитині, котра ненавидить увесь світ за те, що батьків немає поруч, чи мамі, яка розуміє, що сама залишила мене — хоч і з найкращими намірами.

БАТЬКИ Є У ВСІХ, КРІМ МЕНЕ

Вечір був для мене страшною порою. Бо знала, що в цей час мої однолітки вечеряють, читають книжки, дивляться телевізор з батьками. А я в невеличкій щілинці під ліжком плачу. Мені було боляче!

Бабуся з дідусем часто вмовляли мене вилізти звідтіля. Але в тій невеликій щілинці мені було добре, я не хотіла виходити в цей огидний світ, де, здавалося, батьки є у всіх, крім мене.

У підлітковому віці в мене розпочався справжній бунт — проти всіх. Бо, чорт забирай, роки минають, а батьки — й надалі не зі мною. Були моменти, коли ненавиділа їх більше за все на світі, бо відчувала себе непотрібною, неповноцінною.

Щонеділі об 11-й годині у нашому домі лунав телефонний дзвінок з Португалії. Я чекала на нього так, як діти чекають подарунків від святого Миколая. Почути голос батьків було справжнім святом. Однак цього замало.

З появою інтернету наші розмови стали частішими, довшими. Та, попри все, я досі недоотримувала любові й тепла батьків. Бо що таке телефонна розмова? Просто слова. Слова, які не можуть замінити затишних батьківських обіймів.

ЧАС ЛІКУЄ

З часом образи минають. Мені досі сумно, що мої батьки, а тепер і брат, так далеко. Утім щаслива, що вони є. Живі та здорові.

Я мрію, щоби всі діти мали батьків поруч, могли пригорнутися до них, поговорити увечері на кухні, разом переживати труднощі та моменти успіху.

Мамо й тату, я все одно вас дуже люблю.

Оксана СТУСЯК

Найважливіше

20.09.2019
:
Актуальне
Фото зі сторінки партії Слуга народу у facebook

Загалом бизько 20% депутатів з пропрезидентської фракції публічно висловлюються проти імперативного мандата.

20.09
Cпорт
Фото зі сторінки National Sports Committee for the Disabled of Ukraine, Paralympic Committee у faceb

Андрій Трусов з ураженнням опорно-рухового апарату, виграв заплив на 50 метрів вільним стилем із рекордом світу. Далеко не кожен здоровий плавець наздожене його у воді.

20.09
19.09.2019
Історія

У 1934 році геніальний авіаконструктор спрогнозував майбутню повітряну війну, в якій літаки скидатимуть бомби на ворожі міста з недосяжної висоти.

19.09
Думка
Катерина Бабкіна, письменниця

Про радянську концепцію "страждати і терпіти", розвиток українського книжкового ринку і те, як розпочати читати із задоволенням.

19.09
Здоров'я

Поради сімейної лікарки та знавця народної медицини.

19.09
Cпорт
Фото instagram

"Мене дивують люди, які недооцінюють киян і навіть принижують, мовляв, перемога “Десни” не сенсація, бо у такого “Динамо” легко виграти".

19.09
Політика
Фото УНІАН

Тим часом експерти кажуть, що рішення влади має лише умовну легітимність.

19.09
18.09.2019
Політика

"Ми спостерігаємо деградацію державних інститутів, адже до влади приходять не професіонали, а ті, хто лише вважає себе профі".

18.09
Актуальне
Фото надані Музеєм шістдесятництва (4)

18 вересня українській художниці й правозахисниці могло би виповнитися 90 років. Про її світогляд, боротьбу із системою та стосунки з Василем Стусом.

18.09
Думка
Тарас Стадницький, актор, сценарист, комік Володька

Як маленьке зло з часом стає звичкою, яка породжує більше, і що з цим робити.

18.09
показати більше