У четвер, 27 вересня, в український прокат вийшла комедія Олександра Березаня «Шляхетні волоцюги». Фільм - одна із цьогорічних українських прем’єр, до яких пасують слова «одна із найочікуваніших». Особливо для львів’ян, адже місто стало одним із головних героїв музичного комедійного бойовика (саме так визначили жанр фільму його автори), пише zaxid.net
Площа Ринок, Личаківський цвинтар, Вірменська, будинок вчених, вокзал… Ці та інші локації, впізнавані та добре розкручені, не раз з’являються у кадрі. Виконавець однієї із головних ролей Орест Гарда говорить: «У кіно часто можна побачити Львові у ролі інших міст, наприклад Парижа чи Відня. У цьому фільмі він нарешті грає сам себе».
Надихнув авторів фільм «Волоцюги» 1939 року, де вперше прозвучала славетна пісня «Тільки у Львові». Проте і режисер Олександр Березань, і автори сценарію Тарас Боровок та Дмитро Наумов, ще на початку роботи над проектом попереджали, що від старого фільму залишилось дуже мало. Так воно і є.
«Шляхетні волоцюги» - жартівлива історія львівських батярів Боді та Мірека. Неочікувано для себе, вони стають опікунами юної Христі, після чого їхні пригоди набирають нових обертів. Події фільму відбуваються у Львові у 1938-39 роках. І нацистам, і «совєтам» потрібен легендарний браслет перемоги, який носив ще Александр Македонський. Сліди коштовності ведуть до Львова...
У цій частині сюжету уважні глядачі побачать посилання на «Індіану Джонса», де герої полювали то на Святий Грааль, то на кришталевий череп. Але пригоду львівських героїв, хоч і не такі насичені та великобюджетні, проте веселіші. І музичніші.
Поряд зі Львовом одним із головних героїв є музика. «Брати Гадюкіни» зробили для фільму аранжування пісень «Тільку ві Львові» та «Файдулі фай», а також інструментальну версію «Роксоляни», яка перетворилась на похоронний марш. Працювали у фільмі і Мирослав Кувалдін (гурт «The Вйо»), а також гурт Ray Band. У головних ролях - Ірина Гришак, Іван Шаран, а також заньківчани Юрій Хвостенко, Орест Гарда та Януш Юхницький.
Шукати історичної правди у фільмі марно. Звичайно, у львівських кнайпах 30-х років не грали рокабілі, герої виглядали не так романтично, агенти НКВС не бігали містом у кокошнику, а гестапівці у ще мирному місті не влаштовували бійки.
Саме історична вірогідність (точніше авторські фантазії) призвела до того, що деякі львів’яни намагалися вплинути на зйомки й навіть вимагали заборонити їх ще на самому початку. Вони стверджували, що культури львівських батярів показана не так, як треба, вказували й на інші помилки. Нагадаємо, режисерка львівського театру-кабаре «Тильку ві Львові!» Мирослава Сидор звернулась з відкритим листом до екс-міністрки культури й народної депутатки Оксани Білозір з проханням втрутитись у процес створення за державні гроші фільму «Шляхетні волоцюги», який зараз знімають у Львові, і «якщо його не можливо зупинити взагалі, то принаймні... привнести у зйомку фільму історичну правдивість та культурну достовірність». Її підтримали близько десятка відомих львів’ян – зокрема, письменник Юрій Винничук, які звинуватили авторів фільму у «паплюженні історії Львова».
Оксана Білозір склала депутатське звернення до міністра культури Євгена Нищука та голови Держкіно Пилипа Іллєнка «щодо приведення проекту художнього фільму «Шляхетні Волоцюги» у відповідність історичній правдивості та культурній достовірності». Цікаво, що правдивість факту існування магічного браслета Александра Македонського ані підписантів протестного листа, ані екс-міністерку культури не бентежила.
«Коли зйомки тільки почались, були певні застереження. Тоді я дозволив собі написати у Facebook: не можна судити про те, яка народиться дитина в той час, коли батьки тільки займаються сексом. Тепер дитина народилася, пішла у світ. А наскільки вдало вона йде, наскільки вона гарна та розумна, вирішувати може тільки глядач», - прокоментував торішній скандал актор Орест Гарда.
«Коли лише почались зйомки й ще ніхто не знав що до чого, одну пані зачепило, що хтось бігає по Львову у кокошнику. Вона вирішила, що це зачіпає честь Львова та цноту галичан. Але ж тепер, коли фільм вийшов, стало зрозуміло, чого він так бігає. Скандал зчинився з нічого, люди почали писати, що ми безчестимо Львів. Але ж тепер кожен може піти у кіно та побачити, що ми нікого не безчестимо», - вважає виконавець однієї із головних ролей Юрій Хвостенко.
«Я дуже вдячний Львову, що він прийняв мене таким, як я є. У фільмі є і послання моїм землякам, які побачать, що Львів – класне місто, що тут класні люди. І щось зміниться. От про що для мене фільм насправді», - заявив режисер, донеччанин Олександр Березань.
Автори фільму наполягають, що їх картина – фарс, комедія, а не історичний фільм. Якщо підійти до «Шляхетних волоцюг» саме так, якщо мати на меті піти в кіно задля розваги, то авторам усе вдалось. У картині багато музики, багато жартів, дуже (і не дуже) дотепних. Тут є добрі актори, які працюють з очевидним задоволенням, впізнавані локації, шляхетні батяри, підступні нацисти, дурнуваті більшовики, купа біганини, танців та палке кохання.
Можна, звичайно, шукати (і знайти) «бліх» у сценарії та у режисурі, проте це якісна робота, яка виконує саме ті задачі, які автори анонсували з самого початку. Це – яскравий, якісний, суто розважальний фільм. Це – музична комедія, надто рідкий на наших екранах жанр, аби не скористатися нагодою піти у кіно.