Охочих помилуватися краєвидами з висоти 500 — 800 метрів виявилося чимало, пише газета Експрес. Після такого польоту починаєш і собі мріяти, аби навчитись керувати кулею. Чи важко це?
"Головна вимога — психологічна витримка й вміння керувати емоціями, — каже Юрій Аносов, пілот аеростату. — Як кажуть, потрібні гаряче серце і холодна голова. Ну і, звичайно, міцне здоров’я. У небі часто виникають несподівані ситуації. Треба навчитися швидко аналізувати різні фактори й вирішувати, як діяти далі. Найкращі пілоти хизуються не трюками, а стабільністю.
Щоб отримати свідоцтво пілота вільного аеростата, треба закінчити навчальні курси. В Україні такі є лише в селі Колонщина, що під Києвом. Навчання обходиться мінімум у три тисячі євро. Теорію викладають протягом двох — трьох тижнів. А щоби скласти іспит з практики, треба налітати 16 — 20 годин на повітряній кулі".
У туман, дощову й дуже вітряну погоду кулі не літають. Із квітня по листопад піднімаються в небо зранку і ввечері: тоді немає висхідних і низхідних повітряних потоків. А взимку — вдень. Оптимальна сила вітру — 2 — 3 метри на секунду. Що цікаво, на різних висотах його напрямок трішки змінюється.
Максимальна висота, на яку літають кулі — 5 тисяч метрів. А найдальший політ в Україні здійснили у 2011 році. Тоді повітряна куля за 12 годин 38 хвилин подолала 708 кілометрів — із Хмельника в Донецьку область.
"Це дуже дороге задоволення, — каже Юрій Аносов. — У середньому за годину спалюється майже сто літрів скрапленого газу. Якби рекорд встановлювали нині, то лише на пальне витратили б майже 20 тисяч гривень".
Нині година польоту на аеростаті коштує від ста доларів з людини. У горах — дорожче, адже згодом за кулею доводиться їхати сто чи двісті кілометрів.
"Чому так дорого? — перепитує Юрій Аносов. — А порахуйте: нові аеростати коштують 35 тисяч євро, ще потрібен автомобіль, причіп... Додайте витрати скрапленого газу, на ремонт. А ще на вартість впливає обмежений ресурс аеростата: відлітав 400 — 600 годин — і все, можна здавати в музей".
Фото з архіву Юрія Аносова
