Секрети петриківського розпису

Досі майстри малюють пальцями й пензликом із котячої шерсті - її зістригають лише у гладкошерстих котів, під шийкою чи під лапкою.

Фото Лариси Пецух
Фото Лариси Пецух
Процес створення неповторної вишивки майстрині Євдокії Денисенко

Останнім часом петриківський розпис набуває дедалі більшої популярності. Яскравими квітами розмальовують одяг, екоторбинки, посуд... Центром цього народного промислу є смт Петриківка, що на Дніпропетровщині. Я вирушаю саме туди.

...Виходжу на автобусній зупинці Петриківки — вона розмальована пишними барвистими квітами! Яка краса! Чимало хат, парканів, магазинів й аптек теж буяють яскравими рослинними орнаментами.

/storage/2019/08/16/image/md_0Zpr_p1410944.jpeg

Достеменно невідомо, хто й чому саме почав розмальовувати квітами все навколо. “Та знаємо, що такі розписи тут роблять із давніх-давен, — розповідає директорка місцевого музею етнографії побуту та мистецтва Любов Юхименко. — А відомим петриківський розпис став наприкінці XVIII — на початку XIX століття”.

І до сьогодні народний промисел у Петриківці плекають з особливою любов’ю. Пензлі до рук діти у селищі беруть уже з трьох років — розпису вчать у садочках. Із 4-го класу можна удосконалювати вміння у дитячій художній школі імені Тетяни Пати, яку відкрили в 1936 році. Цієї бази достатньо, аби заробляти на життя. Людмила Горбуля, заслужена майстриня народної творчості України, після закінчення “художки” пішла працювати на фабрику (раніше називалась “Дружба”, потім — “Петриківський розпис”). Згодом стала викладати у ПТУ. І вже чверть століття навчає молодь.

/storage/2019/08/12/image/md_Xbcn_16-avt-12.jpeg

Розмовляючи зі мною, Людмила Миколаївна не відривається від роботи — розмальовує дерев’яні гребінчики. А за партами працюють учні. Освоюють живопис, композицію, історію мистецтва, художній розпис.

“Раніше малювали фарбами на рослинній основі. Аби мати зелений колір, відтискали траву, з буряку робили рожеву фарбу, з моркви — помаранчеву, — розповідає Людмила Горбуля. — Згодом з’явилися анілінові фарби, до яких додавали яєчний жовток. Але він швидко псувався, засихав, з’являвся неприємний запах, та й мухи виїдали таку фарбу.

Тепер додаємо клей ПВА: він не псується, а кольори не вигорають”.

Це чи не єдина зміна, якої зазнала традиція розпису. Адже досі майстри малюють пальцями й пензликом із котячої шерсті — її зістригають лише у гладкошерстих котів, під шийкою чи під лапкою. “Це незамінний пензлик, — пояснює Людмила Горбуля. — У нього найтонший кінчик. І коли вже намальовані листочки, квіти, ягідки, ним можна нанести тоненькими рисочками “пітушинки” — зведення між елементами”.

Суворих вимог до майстрів петриківського розпису нема — кожен може вносити авторське бачення. Однак в основі мають бути рослинні мотиви: цибулинка в розрізі (символ села), жоржини, соняшники, айстри. “Навіть якщо малюємо птахів чи метеликів, вони мають складатися з квіток, ягідок, пуп’янків, листочків, — каже Ольга Дарадан, членкиня Спілки народних майстрів України. — Кольори — обов’язково яскраві”.

У Центрі народного мистецтва “Петриківка” директор Василь Біленко показує мені колекції петриківського розпису, що були представлені в багатьох країнах світу: писанки, баклаги, кухлі, “мальовки” на папері, зразки настінного розпису... “Одним із основних мотивів розпису є дерево життя, поєднання жіночого й чоловічого начал утворює рід, — пояснює знавець. — Курка на гнізді символізує родину, сова — мудрість, дуб — це чоловік, жо- лудь — чоловіча сила, рожева калина — молода дівчина, червона калина — жінка”.

61-річна Євдокія Денисенко не малює, а вишиває. “Мені казали, що мазок неможливо відтворити у вишивці, — ділиться майстриня. — Але все вдалося!” Євдокія Володимирівна показує вишиті квітами рушники, сорочки, плаття, спідниці. Жоден візерунок не повторюється. Майстриня спершу наносить на тканину ескіз, який сама придумує, а тоді гладдю вишиває об’ємні квіткові орнаменти. Вишитий рушник у неї коштує 3 тисячі, а сукня — 5 тисяч гривень.

У селищі радіють, що петриківський розпис досі залишається популярним. І кажуть: робитимуть усе для того, аби народний промисел і надалі процвітав.

Читайте також репортаж із найбільшої в Європі атомної електростанції .

Найважливіше

24.08.2019
:
Актуальне

"Для кроликів, хом'ячків, шиншил +25 С - вже критична межа".

24.08
Думка
Олександр Ірванець, письменник

Ровесникам Незалежності сповнюється 28 років. Вони не були ні піонерами, ні комсомольцями, ні навіть - уявіть собі - жовтенятами! Але чому, в розмовній мові вони часто називають українську національну валюту гривню - рублем?

24.08
Думка
Андрій Курков, письменник

Ми часто вважаємо, що майбутнє нашої країни залежить від США і від Росії, забуваючи, що перш за все Незалежність України і нині, і в майбутньому залежить від нас.

24.08
показати більше