“Згадати молодість” — так називається жіночий колектив із села Сопів. Учасницям — понад 70 років. Дивлячись на них, здається, що згадувати молодість їм не потрібно — вона буяє в їхніх серцях.
Їду до Сопова, щоби познайомитися зі співочими жінками. Там прямую до місцевого музею, де два-три рази на тиждень колектив проводить репетиції. Керівник Богдан Микитюк одразу просить не називати їхніх “дівчат і молодиць” бабцями.
“Нашим співачкам — чотири рази по 18 — 20, — жартує у коментарі газеті "Експрес" пан Богдан. — Вони юні та трішки старші”.
Тим часом пані вітаються зі мною, усміхаються, мугикають якісь мелодії.
За словами пана Микитюка, учасниці колективу живуть у Сопові, нині вони — на пенсії. Раніше працювали у колгоспі, продавчинями, медсестрами, усі знайомі з дитинства, роками дружать та ще до створення колективу співали у клубі, на різних святах, удома та на вулиці.
У 2008-му дві Софії — Томенко й Свірнюк, три Євдокії — Пнівчук, Батринюк і Стефурак та Ганна Шургалюк спонтанно вирішили створити колектив. За словами Євдокії Стефурак, на перших репетиціях жінки пригадували та записували пісні, які співали їхні бабусі. Назбиралося більш як 250 співанок: колядки, щедрівки, весільні, стрілецькі, повстанські, жартівливі пісні, балади про жіночу долю...
Жодна з сільських співачок не має музичної освіти, не знає нот, усі мелодії пані запам’ятовують на слух.
Співачки виступають на фольклорних святах, різних концертах. Про гастролі та виступи на великій сцені не думають, але як запросять — не відмовляться.
“Не думайте, що у нас немає проблем чи негараздів у житті, — каже Софія Томенко. — Вони є, як у всіх. Та ми дуже підтримуємо одна одну. Як хтось з нас захворіє, ми обов’язково співаємо їй — аби швидко одужала. Скажете, дивні якісь ці сопівські молодиці... Та, співаючи, ми стаємо здоровішими, сильнішими. І віримо: з кожною піснею у світі стає більше доброти”.
