Знайомтеся — сім’я Гілморів із Каліфорнії. Тетяна — українка. Вона народилася й виросла в Житомирі, а до США перебралася десять років тому. В Україну приїхала в гості до родичів — разом з чоловіком-американцем, його сином та двома темношкірими малюками, яких пара всиновила.
Ми бесідуємо з Гілморами на лавці в центрі Житомира. Дітлахи Фелісіті та Натанієль сидять поряд у візочку. Їхній старший братик, дев’ятирічний Метью, розважає малюків — тримає за руки, обіймає.
Перехожі раз у раз оглядаються на дітей. “Ми вже звикли до такої реакції в Україні, — усміхається Тетяна. — Дехто зі знайомих дивується: “Навіщо ви всиновили темношкірих дітей?”
Історія цікава: коли ми познайомилися з Крісом, він уже мав дворічного синочка Метью. Дружина Кріса раптово померла за рік перед нашою зустріччю. Після одруження з чоловіком я стала хлопчикові за матір. Ми дуже хотіли мати ще й власних діточок. Проте завагітніти не вдавалося”.
Тоді Гілмори вирішили всиновити дитя. “Спершу хотіли приїхати в Україну й взяти маля з дитбудинку, — каже Тетяна. — Але іноземцям дозволяють усиновлювати лише дітей від семи років. Тож вирішили пошукати дитину у США”.
Тут такими питаннями займаються спеціальні агентства з усиновлення — державні або приватні. Найбільш дивна для нас, українців, особливість усиновлення “по-американськи” — те, що не названі батьки вибирають дитину. Усе навпаки — опікунів для маляти з-поміж кандидатів обирає біологічна мати, яка відмовляється від новонародженого.
Загалом усиновлення може коштувати 25 — 45 тисяч доларів. До цієї суми входять реєстраційний внесок, плата агентству за послуги, збори за виготовлення документів, вартість батьківських тренінгів тощо. Окремо треба відшкодувати біологічній матері медичні та транспортні витрати.
“Нам зателефонували з агентства, коли біологічна мати була на шостому місяці вагітності, — згадує українка. — Сказали, що в неї — двійнята, діти темношкірі. Ми, не вагаючись, погодилися.
У серпні 2017 року малюки народилися, і їх передали нам. Хлопчика назвали Натанієлем, дівчинку — Фелісіті.
Ми вважаємо, що Бог створив усіх людей рівними, і немає різниці, якого кольору шкіра”.
“Усиновити цих діток було нашим свідомим вибором, — додає Крістофер. — До речі, мої батьки колись удочерили маленьку дівчинку з Бразилії. У них уже тоді були я і мій брат, але вони дуже хотіли донечку. Тож поїхали в Бразилію і взяли у притулку півторарічну Джулію.
Вона стала нам рідною. На колір її шкіри я навіть не зважав. А моя двоюрідна сестра та її чоловік удочерили дівчинку з Ефіопії”.
Читайте також про те, як рекордсменам ЗНО вдалось набрати 200 балів
