...Виходжу з поїзда на станції Жмеринка. “Креветки? У нас? Перший раз чую!” — дивується перехожий.
Таксист, якому називаю адресу, киває: “А, хутряна фабрика”. І не йме віри, що тепер там вирощують делікатесних ракоподібних.
У цій триповерховій будівлі справді розводили дрібних тварин. А тепер тут живе близько 180 тисяч креветок.
Перше, що відчуваю, коли заходжу у приміщення, — сильний запах моря, а ще тут дууууже жарко.
“Креветкам потрібні особливі умови, — розповідає Петро Гижко, директор “креветкової ферми”. — Температура повітря має бути 33 — 34 градуси за Цельсієм, води — 29 — 30 градусів”.
Одягаю бахіли, халат. Заходимо в один із залів. У величезних чорних чанах (об’єм резервуарів — від 28 до 50 кубометрів) ростуть королівські креветки. Гучно працюють генератори, що перекачують повітря.
Заглядаю у чан. Працівник бере сачок і витягає кілька ракоподібних.
“Обережно, — попереджає. — Вони можуть високо стрибнути і поранити гострим шпичаком, який мають на голові. Дорослі особини стрибають на метр у висоту. Спершу ми цього не знали, приходили вранці й знаходили на землі мертві тільця. Тепер спеціально накриваємо резервуари сіткою”. Поки говоримо, одна з креветок вистрибує з сачка на підлогу.
“Тут у нас близько 180 тисяч особин, — розповідає Петро Гижко. — Вирощуємо їх у морській воді, яку готуємо самі. Воду беремо з водогону, а сіль привозимо з Німеччини. Розхід води невеликий, ми її не зливаємо, лише фільтруємо. А ще креветкам потрібно дуже багато чистого повітря, тож насоси які його помпують, працюють безперервно. Повітря у залі повністю змінюється шість разів щогодини. Загалом працює п’ять установок, кожна за годину перекачує 6 тисяч кубометрів повітря”.
Над контейнером — годувалка, з якої повільно сиплеться у чан гранульований корм. Його виготовляють у сусідній будівлі.
“Спершу ми купували корми в Бельгії, потім на Філіппінах, але, на жаль, там виявили вірус ящуру, тож довелося шукати інші варіанти, — розповідає директор. — Запросили консультанта зі США, він запропонував виготовляти свій: картопля, борошно, крохмаль, дріжджі, риб’ячий жир і полівітаміни. Так і робимо”.
Щоби виростити кілограм креветок (це 34 — 36 штук), потрібно 4 кілограми корму. Одна креветка за життя з’їдає його від 111 до 117 грамів.
“Спочатку за добу креветка з’їдає корму вагою 30% її власної, — каже лаборантка Мирослава. — Мальок важить 0,01 грама, а за півроку виростає до 25 — 35 грамів!
Кілька разів за життя креветки скидають панцир, адже він не росте. У цей час вони опускаються на дно і ховаються. А ще креветки дуже лякливі, від сильного звуку можуть навіть померти”.
Мальків привозять з Малайзії в контейнерах. Перший місяць у чані вміщається 60 тисяч особин. Коли креветкам стає тісно — відкривають нижні шлюзи, які з’єднують кілька резервуарів, і креветок розселяються у три різні чани.
Заходимо у наступний зал. Тут дуже тихо, кілька чанів накриті сіткою. У цьому приміщенні намагаються виростити власних мальків. У маток — особливий раціон. Годують їх кальмарами, хробаками і спеціальними кормами.
“Кілограм наших креветок коштує 500 гривень, — розповідає Петро Гижко. — За тиждень продаємо 50 — 100 кілограмів, гуртом і вроздріб. Наші клієнти — ресторани і просто любителі делікатесів”.
Поки розмовляємо, заходить високий чоловік.
“Це мій головний інженер, — хвалиться директор. — Два роки тому починав тут зварником. Оператор котельні — дипломований юрист”. Усі працівники “креветкової ферми” — місцеві жителі. На зарплату не скаржаться, отримують від 10 тисяч гривень і більше.
І наостанок у Жмеринці зі мною діляться рецептом найсмачніших креветок: Кілька зубчиків часнику грубо ріжемо і підсмажуємо в оливковій олії до золотавого кольору. Забираємо часник і засипаємо креветки. Солимо й перчимо — до смаку. Готуємо кілька хвилин, креветки мають почервоніти і скрутитися. Наприкінці поливаємо лимонним соком. Смачного!
Читайте також про те, скільки заробляють збирачі чорниць.
