Це сталось 27 листопада 2014 року. 27-річний Роман Сташко ввечері на велосипеді повертався додому в село Дуліби (Львівська область) з роботи. На вулиці Сколівській у місті Стрий на велосипедиста наїхав автомобіль Kia Ceed. За кермом був нетверезий, на той час 38-річний, односельчанин, з яким Роман Сташко особисто не був знайомим. Власник машини — 38-річний житель Стрия — був на пасажирському сидінні. Теж п’яний. Із місця ДТП обоє чоловіків утекли.
“Швидку” викликали люди, які побачили, що на сина наїхав автомобіль”, — каже батько загиблого Володимир Сташко й демонструє документи, що розповідають про обставини ДТП.
10 днів Роман перебував у реанімації. Та, не прийшовши до тями, помер. У нього залишились маленька донька та дружина.
Після ДТП поліція розшукала підозрюваних. Алкотестер показав 1,57 проміле алкоголю в крові водія та 2,52 — у власника машини. Втім одразу чоловіків не затримали. Досудове розслідування тривало чотири місяці. За цей час водій встиг утекти за кордон.
“Всі ці чотири місяці після ДТП водій мав статус свідка, — каже батько. — Слідчі разом з прокурорами лише в квітні 2015 року склали повідомлення про підозру та оголосили його в розшук. Шукають його дотепер. Ми з дружиною зверталися зі скаргами в прокуратуру та просили притягнути до відповідальності осіб з поліції та прокуратури, яких вважаємо винними в тому, що дозволили водію покинути територію України. Втім — безуспішно”.
Слідчі разом з прокурорами лише в квітні 2015 року склали повідомлення про підозру та оголосили його в розшук. Шукають його дотепер.
“Загалом у 95% випадків навіть нетверезих водіїв одразу після вчиненої ДТП не затримують, — пояснює Олег Мицик, юрист. — Розслідування таких справ до висунення підозри в райвідділах триває довго. А запобіжний захід суд обирає лише після висунення підозри”.
Оскільки чоловік, який перебував за кермом, втік за кордон, то батько загиблого позивався щодо отримання моральної та матеріальної компенсації від власника автомобіля, який передав кермо нетверезому. “Я просто хотів справедливості!” — каже чоловік.
“Після того, як суд першої інстанції виніс рішення про стягнення матеріальної та моральної шкоди, нам надали виконавчий документ. Власник автомобіля мав виплачувати 8-річній внучці до 14-ліття щомісяця 1879 гривень. Таку ж суму щомісяця — невістці, поки дитині не виповниться 18 років. Також було передбачене відшкодування завданої смертю сина шкоди для мене і дружини. Загалом виходило понад мільйон гривень, — каже Володимир Сташко. — Проте власник автомобіля звернувся спершу в апеляційний суд, а потім ще й подав касаційну скаргу. Її задовольнили. Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку, що немає підстав для притягнення до відповідальності власника авто за шкоду, завдану іншою особою”.
Батьки загиблого не можуть змиритися з тим, що люди, причетні до смерті їхнього сина, не відповіли за це.
“Мою дитину вбили, — каже Володимир Сташко. — Та досі нікого не покарано”. До слова, у таких справах строк давності притягнення до відповідальності — 15 років.
“Тож якщо водія, стосовно якого складено повідомлення про підозру, не екстрадують впродовж наступних 10 років, то він не понесе кримінальної відповідальності”, — підсумовує Олег Мицик.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, яким може бути покоління, народжене від батьків, що зазнали чималого стресу в буремний 2020 рік
