Я приїхала до Чернігова, щоб побачити славнозвісний стадіон на власні очі. Адже досі пам’ятаю відеокадри знищеної спортивної арени. Рашисти поцілили в неї на початку великої війни... До війни в клубі працювало близько сотні людей. Сьогодні всі втратили роботу. Залишився лише сторож.
“У перший же день обстрілів росією сюди прилетіло 12 мін, — розповідає 43-річний Андрій Волков, директор стадіону ім. Юрія Гагаріна. — У ніч на 11 березня по стадіону був авіаудар. Скинули вісім 500-кілограмових бомб. Найбільше припало на західну трибуну. Вона повністю знищена, треба демонтувати “під нуль”. У ній розміщувалося два крила готелю, де під час зборів жили спортсмени, а також були спортивні зали”.
Нині повністю знищене центральне футбольне поле. Воно було рівня Прем’єр-ліги. Директор каже — одне з найкращих в Україні. Мало підігрів. Тепер тут — бур’яни. По центру ж був кратер від бомби глибиною три метри...
Усі місця попадання сьогодні засипані. Наводити лад допомагали місцеві мешканці. Попри дощ, у перший же день прийшло сто осіб. Наступного — вже погожого — більш як 250.
До речі, до відбудови стадіону обіцяла долучитися провідна команда німецької Бундесліги дортмундська “Боруссія”. Та наразі — все на рівні обіцянок.
“До початку відбудови нам треба пройти довгий шлях. Зробити експертизу, проектування, розбір завалів. Тільки на це потрібно від 10 мільйонів гривень. Нині ми збираємо на це кошти під егідою програми президента United24, — каже співрозмовник. — Будемо звертатися до усіх асоціацій та клубів світу з проханням допомогти, щоб улітку наступного року приступити безпосередньо до будівництва. Думаю, на це потрібно 10 млн євро. Це сума, яка дозволить відновити стадіон до попереднього рівня”.
А що ж футболісти “Десни”? Вони знайшли роботу в інших командах. Більшість — у польських, також — в Угорщині, Казахстані, ФРН, США. І звичайно ж, українських.
“Десна”, як і клуб “Маріуполь”, нині не грає у Прем’єр-лізі. Однак за нею збережені місця на наступний сезон. Перед початком війни чернігівська команда посідала сьому сходинку в чемпіонаті України. Перед цим, у сезоні 2019/2020, дебютувала в єврокубках — у Лізі Європи. Успіхам команда завдячує 48-річному тренерові Олександру Білоконю. До речі, він записався у тероборону Київщини. Патрулював на блокпостах, супроводжував вантажі, рив окопи. Досі несе службу в ЗСУ, і каже, що як тільки закінчиться війна, команда знову тішитиме вболівальників своєю грою.
“Я спілкуюся з гравцями. 99% говорять: “Тільки дайте свисток — і завтра ми тут”, — додає Дмитро Дорошко, прессекретар клубу. — Вони готові повернутися”.
Сьогодні ж команда не грає через відсутність тренувальної бази та знищену документацію, яка дозволяла функціонувати клубу. На її відновлення, кажуть тут, потрібно багато часу, адже фактично існування команди ніде не зафіксовано...
Наразі ж футболісти, крім гри на полі в інших командах, займаються волонтерством.
До слова, головна спортивна арена Чернігова має ім’я космонавта Юрія Гагаріна. Проте після того, як стадіон постане з руїн, його хочуть наректи по-новому — на честь бійців, які відбили місто в окупантів.
