Про своє “одруження” пан Богдан (прізвище героїв розповіді не називаємо з етичних міркувань. — Авт.) випадково дізнався три роки тому. Вирішив офіційно оформити стосунки з коханою дівчиною. Але в ДРАЦСі заяви не прийняли. Відмову пояснили тим, що у Державному реєстрі вже був запис про його перебування у зареєстрованому шлюбі з 10 квітня 2008 року.
“Але в момент укладення того шлюбу чоловік навіть не був в Україні, — каже Жанна Попович, речниця Тернопільського апеляційного суду. — Виявилося, що в той час, коли Богдан був на заробітках за кордоном, у нього з дому вкрали український паспорт. Шахрай вклеїв у чужий документ власне фото й розписався зі своєю дівчиною”.
З приводу викрадення паспорта Богдан звернувся до правоохоронців. Вони ніби й завели справу, але розслідувати не поспішали. І зрештою поклали її, як-то кажуть, під сукно.
Чоловік звернувся до суду, щоб його розлучили з незнайомкою, але отримав декілька відмов, перш ніж позов задовольнили. У суді першої інстанції Богдан розповів, що заяви про укладення шлюбу не писав і не брав участі в проведенні процедури реєстрації. Та й Ірина, з якою він був нібито одружений, стверджувала, що брала шлюб з іншим чоловіком, і на підтвердження своїх слів надала суду фотографії з весільної церемонії. Але ці знімки до уваги не взяли, бо порахували... неналежним доказом.
“Богдан не зміг довести, що в момент укладання неіснуючого шлюбу перебував за межами України, бо, виявляється, інформація про перетин кордону в реєстрах Держприкордонслужби зберігається лише п’ять років. А сам собою факт його звернення до правоохоронних органів з приводу викрадення паспорта не може бути підтвердженням того, що чоловік не був присутнім на реєстрації шлюбу”, — веде далі Жанна Попович.
У суді також з’ясувалося, що шлюб, який був оформлений за краденим паспортом, був розірваний у квітні 2010 року. Але не були дотриманні всі юридичні аспекти, тому і його не могли анулювати.
Суд першої інстанції відмовив Богданові в задоволенні позову, бо в матеріалах справи не було результатів почеркознавчої експертизи про те, що підпис в актовому записі про шлюб у графі “наречений” зробив не він, а інша особа.
Богдан з таким рішенням не погодився і подав апеляційну скаргу. Відтак судова тяганина розтягнулася ще на дев’ять місяців. Чоловіка мобілізували до ЗСУ. Тож довелося відпрошуватися зі служби, аби прибути на судові засідання. Суд другої інстанції виправив недопрацювання своїх колег і таки розлучив чоловіка з незнайомкою.
