За даними НАБУ, один із забудовників та його довірена особа розробили схему незаконного одержання державної земельної ділянки у Києві під будівництво житлового комплексу. До її реалізації начебто залучили Чернишова, який тоді був міністром розвитку громад та територій України, його радника, тодішнього держсекретаря міністерства, та директорку державного підприємства. За успішну реалізацію оборудки, як вважає НАБУ, забудовник “винагородив” міністра та визначених ним осіб знижкою на квартири в уже зведених житлових комплексах.
Це не перший випадок, коли представники влади фігурують у кримінальних провадженнях, відкритих за фактами корупції. Для прикладу, ексголову Фонду Держмайна Дмитра Сенниченка підозрюють у відмиванні 10 мільярдів гривень. Колишнього голову Нацбанку Кирила Шевченка — у розкраданні разом з іншими особами 206 мільйонів гривень держбанку. Ексміністра агрополітики Миколу Сольського — у незаконному заволодінні державною землею. А чинний досі голова Антимонопольного комітету Павло Кириленко отримав дві підозри. Першу — за незаконне збагачення та подання недостовірних відомостей у деклараціях за 2020 — 2023 роки. Другу — за недекларування майна у 2024 році. Підозру “у пособництві в незаконному збагаченні” оголошено також дружині посадовця.
До цього переліку можна додати ще десятки заступників міністрів, голів департаментів СБУ та Міноборони, заступників генпрокурора та директора ДБР, які отримали підозри у незаконному збагаченні або які фігурують у розслідуваннях про зловживання службовим становищем. Чим можна пояснити масові випадки корупції у владі?
— Нині ми часто спостерігаємо дивну кадрову політику, коли на високі пости призначають людей не з огляду на їхні професійні та моральні характеристики, а з огляду на особисту лояльність до тих, хто призначає, — каже експерт із соціальних питань, депутат Верховної Ради 6 і 7 скликань Андрій Павловський. — Не відкидаю, що посади навмисно дають не зовсім компетентним особам, щоб вони підписували все, що їм накажуть “згори”, зокрема з корупційними ризиками, і не ставили зайвих запитань.
Дивна також практика, коли Спеціалізована антикорупційна прокуратура та НАБУ офіційно вручають підозри у корупційних діяннях, коли вже розпочинаються суди, а чиновники все одно залишаються на посадах. У Європейському Союзі, куди ми рухаємося, представники влади йдуть у відставку, щойно з’являється така підозра. Відомий випадок, коли віцепрем’єрка Швеції скористалася службовою кредитною карткою для того, щоб купити дві плитки шоколаду, і після розголосу подала у відставку. За таку-от дрібницю! А в нас чиновники мають підозри на мільярди гривень та не полишають своїх посад.
Не лише Олексій Чернишов не йде у відставку, а й голова Антимонопольного комітету Павло Кириленко, якому оголосили підозру у незаконному збагаченні ще рік тому. І тут, як на мене, питання і до президента, і до його офісу, чому вони таких зашкварених чиновників, які перебувають під підозрами, тримають на посадах. Якщо чиновник сам не розуміє, що треба звільнятися, то має надійти вказівка від глави держави: “Пиши заяву за власним бажанням, не ганьби мене, я ж тебе привів до влади”. Ми ж розуміємо, що всі кадрові питання вирішують через Офіс президента.
— У час війни ризики зловживань, на жаль, вищі, — зазначає заступниця виконавчого директора Центру протидії корупції Олена Щербан. — Бо контроль за державними витратами слабший, багато інформації засекречено, процедури держзакупівель спрощено, усе відбувається дуже швидко. Ба більше, на сьогодні сформувалася система кругової поруки, коли одні чиновники зловживають, а інші, відповідальні за призначення на посади, їх покривають.
— Проблема в тому, що чиновники відчувають безкарність, — додає голова експертно-аналітичної ради Українського аналітичного центру Борис Кушнірук. — І цьому певною мірою сприяє війна, на яку можна все списати. Зверніть увагу: у нас влада не змінюється вже шість років — такого ніколи не було раніше. Багато хто з чиновників вважає, що можна красти, доки “свої” керують державою і доки їм нічого не загрожує.
— Чи можемо сподіватися на те, що підозрювані у корупції будуть притягнені до кримінальної відповідальності?
● А. Павловський:
— Відповідати повинен як той, хто бере хабарі та незаконно збагачується, так і той, хто рекомендував його на посаду. Для других, зокрема, має бути політична відповідальність. Бо, доки їм усе сходитиме з рук, така ганебна практика триватиме. Нині ж найбільшим “покаранням” для підозрюваних у корупції є призначення на посаду посла десь у Європі.
Прикро, що ми витрачаємо з державного бюджету десятки мільярдів гривень на утримання антикорупційних органів, а результатів їхньої роботи не видно. Жодна резонансна корупційна справа не доведена до логічного завершення, жоден чиновник не зазнав покарання!
● О. Щербан:
— Інколи через велику кількість повідомлень про притягнення людей до відповідальності нам здається, що і корупції стало більше. Насправді ж це свідчення того, що в нашій країні є органи, які можуть оголосити підозру в зловживаннях і віцепрем’єрові Чернишову, і ексголові Верховного Суду Князєву і понад тридцятьом народним депутатам.
Не маю сумнівів у тому, що антикорупційні органи належно працюють. Але треба розуміти, що ми стоїмо перед системним викликом, коли результати їхньої роботи постійно підважують — зокрема, вносять зміни до законів, що сприяє штучному затягуванню розгляду справ у судах. Саме тому трапляються такі ситуації, як з ексголовою Державної фіскальної служби Романом Насіровим. Його затримали ще у 2017 році (Насірову інкримінують отримання хабаря на 722 мільйони гривень та зловживання службовим становищем, що призвело до збитків держбюджету на понад 2 мільярди гривень. — Авт.), а судовий процес триває досі, коли половина населення України, мабуть, уже забула, хто він такий. Як на мене, для того, щоб були результати розслідувань, потрібно, щоб система влади не замикалась, а щоби регулярно відбувалися вибори.
— Наскільки сильно б’ють по репутації України випадки розкрадань бюджетних коштів? Як на таку ситуацію можуть відреагувати західні партнери, які під час війни допомагають нам фінансово?
● А. Павловський:
— Безумовно, корупція у владі ганьбить Україну. Наші іноземні партнери знають про те, що допомогу, яку вони нам надають, — не всю, безумовно, а частково — нахабно розкрадають. Цих фактів не приховаєш. От нещодавно було повідомлення про те, що зі Сполучених Штатів приїхали ревізори з різних відомств, які досліджуватимуть, як за останні роки були використані американські гроші. То, може, з допомогою міжнародних аудиторів вдасться обмежити оте корупційне зло, якщо самостійно зробити це неспроможні.
