...З дороги видніються одразу три комбайни, які неспішно долають метр за метром, залишаючи після себе рівненьку кількасантиметрову стерню. На околиці села Стоянів, що на Львівщині, уже жнивують. Для комбайнера Івана Козачука — це вже десятий сезон. Аби дістатись його робочого місця — кабіни комбайна — піднімаюсь металевою драбиною вгору зо два метри. Та що тут казати: колесо цієї машинерії має 1,8 метра у діаметрі! Їде комбайн із швидкістю 3 — 5 км на годину, каже мені пан Іван.
Всередині кабіни комбайна — прохолодно, працює кондиціонер. Зауважую справа від водія дисплей з різними показниками. “Цей комп’ютер допомагає в управлінні, — пояснює пан Іван. — Тут виведені показники кількості змолочених гектарів — ось я нині вже намолотив пшениці на 17-ти гектарах. А ще тут показані врожайність, вологість зерна, втрати — якщо вони є”.
Робочий день комбайнера триває 12 годин, багато хто у полі працює із напарниками, тож підміняють один одного. На поле комбайнерів привозять приблизно о 8-й годині ранку, вони оглядають комбайн, продувають від пилу та бруду потоком повітря відсік двигуна і готові виїжджати.
“Чекаємо, коли спаде роса, — починаємо роботу десь після 10-ї години ранку, — каже комбайнер Віктор Кулипка. Чоловік працює на комбайні уже сьомий рік. — І завершуємо о 21 — 22-й годині вечора”.
Удень комбайнери мають три невеликі перерви на харчування. Щоправда, і в цей час комбайн молотить — напарники змінюють один одного. Працюють і в неділю — бо день жнив рік годує, кажуть комбайнери, маючи на увазі, що вихідні для них — це чималі фінансові втрати. А от зігнати комбайн із поля може дощ.
“Тепер у нас триває збір пшениці, до цього вже зібрали з поля озимі ячмінь та ріпак, — каже Юрій Швець, директор філії агропідприємства. — Найважче саме ріпак збирати, бо це найдрібніша культура, висипається, і втрати врожайності можуть бути високі — від 5 і аж до 80%.
Це найдрібніша культура, висипається, і втрати врожайності можуть бути високі — від 5 і аж до 80%.
Чистої врожайності пшениці маємо 8,5 тонни з гектара — це дуже хороший показник. Тут (чоловік показує рукою на увесь обшир жовтогарячого поля) — 44 гектари, а взагалі під пшеницею у нас 1380 гектарів. Тож збиратимемо її десь до 20-х чисел серпня. Опісля вже — сою, цукровий буряк та кукурудзу. Фактично, маємо роботу до кінця жовтня-початку листопада”.
Аби дізнатись, чи можна забирати ту чи іншу культуру з поля, використовують спеціальний мінікомбайн, який молотить колоски для аналізу. Якщо пшениця має хоча б 18% вологості — її можна забирати з поля. Комбайни аграрії винаймають — кажуть, так вигідніше. Платять власникові техніки за гектар зібраної пшениці від 33 до 40 доларів. За годину один комбайн може пройти три гектари. Комбайнери отримують приблизно 1500 — 2000 гривень зарплати за день. “Оплачуємо за якісне збирання — втрати не можуть бути більшими як 1 відсоток, — каже Юрій Швець. — Комбайнери знають, яких показників чекаємо, тому стараються. До слова, за стан комбайна відповідальний його водій.
Уночі комбайни залишаються у полі — під охороною. Забирати їх не дуже вигідно, адже це час і додаткове пальне. Його, до слова, йде багато — від 18 до 30 літрів на один гектар, залежно від потужності комбайна”.
Поки ми з комбайнерами та аграріями розмовляли, стемніло, впала роса, тож час закінчувати працю та їхати додому. На цьому полі жнива вже завершені. А через дорогу — інше поле, на якому колоситься золота пшениця, це для комбайнерів робота на завтрашній погожий день.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також текст про нові правила на ринку блакитного палива України
