“На вихідних ми з друзями запланували поїхати з Києва до Чернівців на прогулянку, — розповідає житель столиці Дмитро Пальчиков. — Чотири плацкартні квитки на поїзд №117 сполученням Чернігів — Чернівці придбали ще 22 вересня — рейс мав бути 1 жовтня. Заплатили за кожен квиток по 255 гривень. Наш вагон був 15-м. Та у поїзді такого не виявилося”.
Дмитро Пальчиков пригадує: провідник 12-го вагона чомусь сказав компанії йти у 2-й. “Потяг уже мав рушати, тож ми швиденько побігли, — каже чоловік. — А дорогою бачили біля кожнісінького вагона багацько людей, які сваряться з провідниками”.
Кияни забігли у поїзд, сіли поруч з іншими пасажирами. Провідники, каже Дмитро, розгубились — вони не знали, де мають розсадити всіх.
“До опівночі ми сиділи фактично в ногах інших пасажирів, зі своїми валізами. Далі треба було дати людям поспати — вони ж оплатили свої місця, — каже Дмитро. — Нас же почали розсаджувати по вільних місцях, пообіцявши, що продаж квитків на інших станціях зупинили, тож можемо спокійно відпочивати. Але! Приблизно о пів на другу на ці “наші” місця прийшли пасажири — з відповідними квитками... Ми знову стали вимагати в провідника забезпечити нам місця — і врешті, нас таки “поселили” в купе, так ми й доїхали до Чернівців.
Також нам пояснили, що нашого 15-го вагона нема, бо ще 23 вересня сталась аварія на залізниці, і тому змінився склад потяга. Але ж на календарі було 1 жовтня! Минуло вже 8 днів від аварії. Чому пасажирів не попередили про такий форс-мажор?!”
Дмитро Пальчиков каже, що загалом у потязі забракло 4 вагони — це понад 200 місць. Відповідно, всі інші вагони, куди довелось розсаджувати пасажирів із неіснуючих — виявились переповненими.
Чоловік поскаржився на “Укрзалізницю” у соцмережі.
“Установа прокоментувала мій пост у Facebook, запевнила, що розбирається у ситуації. А ще побажала “вдалішої решти подорожі”, — каже Дмитро. — Я ж очікую щонайменше матеріальної компенсації за квитки, мовчу вже про моральну”.
Плутанина з квитками на потяги — вже звична для багатьох пасажирів практика “Укрзалізниці”.
“Днями я їхала зі Львова до Києва “Хюндаєм”, — каже жителька столиці Олена Семенюк. — По-перше, потяг запізнився. По-друге, поїзд був зовсім інший, з абсолютно іншою розсадкою місць, ніж мав бути. Я брала квиток у перший вагон на 19 місце (біля вікна, у “двійці”, ряд біля виходу й обличчям уперед), однак, по факту, все було майже навпаки! Я обираю саме такі місця, бо так легше переношу дорогу, мені не паморочиться голова. Тому очікувала, що за 428 гривень отримаю бажаний комфорт... Але сталося навпаки”.
Львів’янка Тамара Лимар ділиться своїм досвідом: “Я їхала до столиці. На вокзалі підійшла до свого вагона, але він був зачинений. Виявилось, що цього вагона не мало би бути взагалі — в один бік він віз військових, а в інший мав приїхати пустий, але на нього чомусь продали квитки... Всередині не було обігріву, постелі (хоча рейс був нічний), не було провідників. Частина пасажирів, у тому числі я, таки поїхала у цьому вагоні. Так, як тоді, я не мерзла ніколи...”
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як українцям змінюють постачальника блакитного палива без їхньої згоди
