“Приблизно 9,5 тисячі засуджених виконують завдання на фронті, зокрема на передовій. Зазвичай їх залучають у підрозділи зв’язку, логістики та медичного забезпечення”, — повідомила Державна кримінально-виконавча служба України (ДКВСУ). Серед тих, хто зголосився до війська, — 100 жінок.
У ДКВСУ також уточнили, що 55% колишніх засуджених, які потрапили на фронт, відбували покарання у місцях позбавлення волі за майнові злочини, 11% — за злочини, пов’язані з незаконним обігом наркотиків, 9% — за заподіяння тілесних ушкоджень, 6% — після скоєння ДТП з потерпілими, а 6% — за вбивства.
— Засуджені можуть бути добровільно мобілізовані з травня минулого року, саме відтоді до Сил оборони долучилося 9,5 тисячі осіб, — каже Сергій Старенький, адвокат, ексголова Державної пенітенціарної служби України. — Це доволі значна кількість. Я очікував, що таких добровольців буде менше, десь приблизно чотири тисячі. Попри все, проблеми з комплектуванням ЗСУ навіть ця кількість не розв’яже.
Судячи з тих справ, котрі надходили в суди, все відбувалося у такий спосіб: особа, знаючи про можливість уникнути покарання, ще на стадії розгляду кримінальної справи в судах, до проголошення вироку, визнавала свою провину. І в подальшому, після обрання вироком законної сили, подавала заяву про мобілізацію. Саме цим і пояснюється велика кількість людей, котрі були мобілізовані з числа засуджених.
Зазначу, що кількість засуджених в Україні — це не стала цифра. Адже щороку приблизно 4 — 5 тисяч осіб звільняється з місць позбавлення волі й десь стільки ж — потрапляє за грати. Але загалом мова йде про 20 — 25 тисяч засуджених.
— Чи всі ув’язнені можуть служити у війську?
— Ні. Закон забороняє мобілізувати засуджених за тяжкі злочини, як-от умисне вбивство двох або більше осіб або за вбивство, поєднане із згвалтуванням, сексуальне насильство. А також тих, хто отримав терміни за злочини проти національної безпеки, зокрема за державну зраду. Не можуть бути звільнені й мобілізовані особи, засуджені до довічного позбавлення волі. У цьому списку й ті, хто вчинив особливо тяжкі корупційні порушення, а також ті, хто займав особливо відповідальне становище (незалежно від статті злочину), наприклад, міністри, депутати тощо.
— А чим можна пояснити те, що найбільше було мобілізовано осіб, які вчинили майнові злочини?
— Точно не тим, що злодії свідоміші, аніж ті, хто вчинив інші злочини. Найбільша кількість осіб відбуває покарання саме за крадіжки, грабежі, заволодіння майном. На другому місці — засуджені за злочини у сфері обігу наркотичних речовин. Наприклад, зі 100 осіб дві-три можуть відбувати покарання за вбивство, а половина — за майнові злочини. Зазначу, що під час дії воєнного стану підвищено відповідальність за крадіжки, мародерство. Будь-яка крадіжка з магазину нині кваліфікується за частиною 4 статті 185 й тягне за собою реальне позбавлення волі. Тому таких засуджених у виправних колоніях багато.
