“Ольга Павлівна родом із села Шеншинівка Курської області. Має військове звання молодший лейтенант. У квітні 1946-го отримала медаль “За перемогу над Японією”, — розповідає Алла Головата, керівниця управління соціальної політики Херсонської міської ради. — У 1954 — 1955 роках разом із чоловіком служила у Китаї, де він, підполковник, навчав молодих льотчиків. До 1961 року родина проживала в російському Хабаровську, опісля переїхала в Херсон. До виходу на пенсію Ольга Павлівна працювала товарознавицею. Її чоловіка не стало у 80-х роках, дітей у подружжя не було, тож жінка залишилась сама. Нині двічі на тиждень її відвідує соціальна працівниця”.
Ольга Будникова мешкає в одній з багатоповерхівок у Дніпровському районі, що неподалік річки й лівого берега, звідки окупанти весь час обстрілюють обласний центр. Чи не щодня через артилерійські удари та ворожі дрони тут гинуть люди.
“До неї дістатись ще той квест, вже й маршрутки туди не хочуть їхати. Не раз пропонували Ользі Павлівні перебратися у безпечніше місце. Вона й слухати не хоче. Каже, що пережила окупацію і вже нічого їй не страшно. Що Херсон — це її дім. Хоча не раз через обстріли в квартирі жінки вікна міняли, — зазначає соціальна працівниця Людмила Рогова. — У пенсіонерки проблеми з тиском, вона недочуває. Надвір уже не виходить, дихає свіжим повітрям на балконі. А нещодавно бабуся зачепилась об килим і зламала руку. Слава Богу, все загоїлося. Лікарі дивувались, що ми до них пацієнтку в такому поважному віці привезли. Їсти собі щось простеньке пані Ольга може зготувати — картоплю зварити чи яйця. Вона дивиться телевізор, цікавиться політикою і подіями в країні. Особливо болить їй війна...”
За словами співрозмовниці, довгожителька любить вранці поспати. І дуже любить виноград.
“Інколи просить купити їй баночку печінки тріски чи червону рибу. Пенсія, на щастя, дозволяє, — додає пані Людмила. — Що цікаво, в родині Ольги Павлівни не було довгожителів. А їй Бог, мабуть, тому дав довге життя, що любить людей, завжди усміхається, жартує. Бабуся ще навіть користується косметикою. На свої уродини нафарбувала губи, затонувала обличчя кремом... Цього року святкували її день народження скромно, вдвох. Але торт на столі був. Раніше її вітали місцеві посадовці, але нині через безпекову ситуацію їм не дозволили їхати до пенсіонерки. Ольга Павлівна — неабияка оптимістка. Вірить, що обов’язково дочекається перемоги у війні над російськими окупантами. Дав би Бог”.
