Вже кілька років олень Борис спокійнісінько розгулює вулицями селища.
“Коли я працював у лісгоспі, то мріяв розвести у наших краях шляхетних оленів. Бо в інших районах вони були, а у нас — ні. Спілкувався з фахівцями. Проте мені зауважували, що на території лісництва живе чимало лосів, тому не слід їм створювати конкуренцію. Мовляв, якщо оленів нема у Зарічному, значить, це не їхній ареал проживання. Але я від цієї ідеї не відмовився, — розповідає Руслан Христюк, житель Зарічного. — Маю власне мисливське угіддя, тож зробив вольєр, вклавши значні кошти. Придбав самиць оленів, але приплоду від них не дочекався. Обдурили продавці. Тому купив на Волині свого Борьку. У перший же рік він став татусем десяти оленят”.
Якось взимку Руслан Христюк приїхав до вольєра. Борис був сполоханий, а поряд виднілися вовчі сліди. З’ясувалось, що сіроманець з’їв одну самицю, підкопавши вольєр. Тому чоловік ухвалив непросте рішення — випустити тварин. Адже розумів, що вовк повернеться. А коли олені будуть на волі, то в них більше шансів уціліти.
“Бориса теж випустив і не бачив його дев’ять місяців, — мовить далі співрозмовник. — Вже й втратив надію, що він живий. Але одного дня рогач повернувся. Я крикнув: “Борис!” І що ви думаєте, він озирнувся, а тоді прибіг. Так приємно було зустріти знову свого улюбленця. Відтоді в мене завжди напоготові відро зі смаколиками для Борьки. Для багатьох справжня дивина, що таку тварину можна приручити. Але цей олень дуже розумний, він добре знається на людях. Якщо хтось не подобається, то цокотітиме зубами, ще й роги наставить”.
Борис вільно гуляє Зарічним. Навідується в гості і до сусідів пана Руслана та інших односельців. Ті також його пригощають. Олень любить яблука, банани, грушки, буряки. Дехто навіть знімає відео з ним та викладає у соцмережі. Контент дуже популярний, набирає мільйонні перегляди. Про зарічненського оленя знають уже й у Польщі, Італії, Німеччині, Канаді, США. Один колекціонер навіть запропонував панові Руслану 600 євро за Борисові роги.
“Але я відмовився. Тому що вважаю: цей олень не мій особисто, а наш, зарічнянський. Якщо Борька скинув роги і хтось знайшов — то хай це буде його винагорода. Он якось бабця йшла, підібрала ріг й продала за 2200 гривень. Дуже раділа з несподіваного бонусу до пенсії, — каже Руслан Христюк. — Мені не шкода, бо роги знову відростуть і будуть ще пишнішими”.
Секретар селищної ради Наталія Пронькіна підтверджує — олень справді є зіркою їхньої громади.
“Як тільки Борис з’являється на площі, всі до нього біжать, фотографують, — зауважує. — Часто він приходить і до селищної ради. Пригощаємо всім, чим маємо. Олень спокійний, нікого не чіпає, але хитрий. Якщо не даси смаколика, то наступного разу не підійде, ще й голову відверне, ображається. Коли надворі спека, Борька любить лежати під двома ялинами в центрі селища. Десь у другій половині серпня він піде у ліс. Взимку у селище він зазвичай не навідується. Але колишній господар і там його підгодовує”.
