Днями мені зателефонувала дівчина, яка назвалася волонтеркою благодійного фонду, і просила допомогти 3-річному хлопчику Кості, у якого діагностовано ДЦП. Мовляв, фонд допомагає мамі. Батько ж дитини залишився на тимчасово окупованій території. На реабілітацію Кості, за її словами, потрібно 23 тисячі гривень. Начебто хороша ініціатива, але...
“Волонтерка” Аня сказала, що надішле всю інформацію про Костю і їхній благодійний фонд у месенджер. Тож невдовзі я отримала фото хлопчика, його мами, копії свідоцтва про народження дитини, медичні виписки з діагнозом. У цих документах не приховали навіть рядок із домашньою адресою родини. Коли ж я запитала в Ані, чи можу побачити фінансову звітність їхнього благодійного фонду, то отримала відмову.
— Згідно із законом “Про благодійну діяльність та благодійні організації”, звітність фонду не є комерційною таємницею. Фундації мають звітувати перед донорами про свою діяльність та зібрані кошти, — розповідає Катерина Жук, директорка ГО Charity Tuner. — Організації, які працюють прозоро, оприлюднюють підсумкові звіти за місяць, квартал, пишуть обгрунтування зборів, скільки зібрано і скільки ще необхідно. Адже вони залучають кошти на свої проекти за рахунок донатів. А щоб їх постійно отримувати, потрібна довіра людей. Саме звітність та взаємодія формують довіру. Якщо донатор не може відслідкувати, як використано його кошти та йому відмовляються надавати звіт, то це має дуже насторожити. Радила б сто разів подумати, чи відправляти гроші таким благодійним організаціям. Варто довіряти кошти лише перевіреним волонтерам і фондам.
— Звідки так звані благодійні фонди дізнаються номери телефонів людей, яких обдзвонюють?
— Часто у цій схемі задіяні “фонди кол-центри”. Батьки, діти яких мають хронічні хвороби й постійно потребують коштів на лікування, підписують договори із подібними структурами. Їхні співробітники обдзвонюють потенційних донаторів, зокрема підприємців. Телефони беруть з реєстрів Мін’юсту. Співробітників таких кол-центрів навчають маніпуляціям та психологічному тиску. Вони намагаються викликати у співрозмовника почуття провини. Мовляв, от зараз у країні така важка ситуація, а ти декілька гривень шкодуєш для знедоленої дитини...
Однак скільки реально зібрано коштів для дитини — ніхто батькам не скаже. Часто хворій дитині перепадають копійки.
“Зрозуміло, що кожна організація під час своєї діяльності несе якісь адмінвитрати: платить співробітникам чи за оренду приміщення, — продовжує Катерина Жук. — Та зауважте: згідно із законом, БФ може використати до 20 відсотків отриманих коштів на свою діяльність, й прозорі фонди розповідають про реальні витрати. Але скільки ж вартує утримання такого кол-центру?”
ВІСІМ МІЛЬЙОНІВ ГРИВЕНЬ НЕ ДЛЯ ЗСУ
Нерідко шахраї, називаючи себе волонтерами, телефонують українцям і кажуть, що начебто проводять збір коштів для ЗСУ. Люди переказують їм кругленькі суми й лише згодом дізнаються, що потрапили на гачок шахраїв.
У судовому реєстрі чимало подібних справ. Так, торік 7 березня одному чоловікові зателефонувала “волонтерка” Владислава. Сказала, що є представницею БО “БФ “Гаряча лінія життя”, який проводить збір коштів на придбання військового спорядження та амуніції для підрозділів ЗСУ. Чоловік щиро хотів допомогти нашим військовим, тож упродовж березня-липня здійснив дев’ять переказів на рахунок фонду. Загалом перерахував 34 тисячі гривень. Як згодом з’ясувалося — шахраям. Слідчі встановили, що за час діяльності злочинної організації її учасники отримали переказів на понад вісім мільйонів гривень. Пройдисвіти витрачали гроші не на ЗСУ, а на власні потреби.
