Агентство з розшуку та менеджменту активів (АРМА) продало 460 гектарів землі на полонині Боржава у Закарпатській області за 89,5 мільйона гривень. Донедавна ці землі ще входили до природно-заповідного фонду.
Як зазначено у системі Prozorro, актив розділили на три лоти, за якими провели одночасно три аукціони. Торги відбувалися у форматі “голландського аукціону” — коли ціна не зростає, а, навпаки, поступово знижується від високої стартової до тієї, на яку погодиться перший покупець. У кожному з аукціонів брав участь лише один претендент, тож продаж відбувся фактично за мінімально можливими цінами.
Зокрема, ділянку площею 26,7 гектара за 5,4 мільйона гривень (стартова ціна — 10,4 мільйона гривень) придбав Андрій Вінграновський. Він же став власником 199 гектарів, заплативши 39,1 мільйона гривень (на початку лот коштував понад 75 мільйонів). А ділянку площею майже 235 гектарів за 45 мільйонів (стартова ціна — більш як 88 мільйонів гривень) придбав Ігор Власюк. Неважко підрахувати, що середня вартість однієї сотки землі становила близько 2 тисяч гривень.
За даними сервісу моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру Опендатабот, Андрій Вінграновський є власником ТОВ “Омбрі Інвестмент”, що входить до “корпоративної групи родини Льовочкіних”. Він також є чоловіком екснардепки Юлії Льовочкіної, сестри Сергія Льовочкіна — колишнього регіонала, одного з керівників фракції забороненої проросійської партії ОПЗЖ у нинішньому парламенті. А Ігор Власюк — засновник компанії “Боржава Есет”, кінцевим бенефіціарним власником якої є Вінграновський. Обізнані люди кажуть: ті, хто придбав землю на схилах Боржави, хочуть збудувати там гірськолижний курорт.
— Ця історія не нова, — розповідає експертка з питань екології й охорони довкілля Оксана Станкевич-Волосянчук. — Ідеться про земельні ділянки в межах Пилипецької громади на Закарпатті, які свого часу опинилися у власності осіб з оточення Сергія Льовочкіна. Фірми, пов’язані з ним, скупили ці землі за гроші, які колись були виведені на офшорні рахунки з держбюджету. Це сталося у часи Януковича, коли Владислав Каськів (нині депутат Закарпатської облради від ОПЗЖ. — Авт.) очолював Держагентство з інвестицій та управління національними проєктами України. Тоді влада планувала звести новий гірськолижний курорт нібито для проведення зимових Олімпійських ігор. Однак проєкт, знаний як “Олімпійська надія”, після Революції Гідності перетворився на предмет розслідувань щодо можливих корупційних схем. Антикорупційні органи встановили, що частину бюджетних коштів, які мали йти на реалізацію “Олімпійської надії”, було перераховано фірмам, підконтрольним колишнім керівникам Держінвестпроєкту, а згодом — на рахунки підприємств, зареєстрованих на Кіпрі. Проєкт не був втілений, а гроші розтратили. Як свідчать дані журналістських розслідувань, за цією аферою стояла “сім’я Льовочкіна”.
— Що було далі? НАБУ заарештувало землі в Карпатах, куплені за виведені з держбюджету кошти. Адже це були наші, платників податків, гроші, — продовжує розповідь Оксана Станкевич-Волосянчук. — Агентство з розшуку та менеджменту активів декілька разів виставляло їх на аукціон, аргументувавши рішення тим, що треба залучати гроші на армію. Але торги не відбулися. Так тривало доти, доки АРМА не провело аукціон за так званою голландською схемою, коли ціна не піднімається з нижчої до вищої, а опускається з вищої до нижчої.
Виглядає на те, що це був чистий “договорняк”: декому треба було скупити згадані землі за найнижчою ціною, і це їм вдалося. Хто скупив? Фірми, пов’язані з Льовочкіним. Тобто ті, хто першого разу купив ласу ділянку не за свої гроші, а за гроші держави, тепер знову придбали її за заниженою ціною.
— Як так сталося, що землю продали за сміховинною ціною? Чи можна говорити про порушення законодавства під час проведення аукціону?
— Ми розуміємо, що таке Карпати, — каже Олена Дума, голова АРМА у 2023 — 2025 роках. — Це не просто якісь хащі в горах, це інвестиційно дуже привабливий об’єкт. Коли я керувала АРМА, то бачила цей кейс і працювала з ним. Оцінку земельної ділянки тоді робили двічі. Першого разу, у 2024 році, ціна становила 1,6 мільярда гривень, другого разу, у 2025-му, — майже 900 мільйонів. Продаж землі за ціною, нижчою в 11 разів, ніж вона була оцінена, — явне порушення законодавства. Кажу це відповідально. Не для того, щоб когось критикувати, а для того, щоб не допускати таких цинічних зловживань під час війни. Адже ці гроші, оцей мільярд, мав би бути одразу спрямований на Збройні сили.
Я про це публічно писала, коли ми двічі виставляли згадану ділянку на Prozorro.Продажі. Тоді на перших і на других торгах не було учасників. Це означає, що не було зацікавлених суб’єктів підприємницької діяльності, готових заплатити мільярд живих грошей під час війни. Ніхто не хотів інвестувати у гірськолижний курорт, хоч там вже побудовано декілька витягів. Справа мала дійти до третього — “голландського аукціону”, передбаченого законодавством. Але я його скасувала, тому що розуміла: це буде незаконний продаж за заниженою ціною. Аргументація дуже проста. Беремо закон про АРМА, стаття 21-6 — у ній чітко сказано, як правильно діяти під час торгів. Зокрема, зазначено, що майно має бути реалізоване за ціною, не нижчою за ринкову. Винятком є активи, які швидко псуються. І тут важливий нюанс: ринкова ціна не може бути нижчою більш ніж удвічі від оцінної. Нині землі в Карпатах продано за ціною, що в 11 разів нижча від оцінної!
Ще один аргумент, який вказує на порушення. Є Порядок реалізації арештованих активів (постанова Кабміну №1250 від 14 листопада 2023 року). У пункті 20 чітко зазначено, що організатор аукціону має право скасувати електронні торги, аби не допустити продажу активу за безцінь. АРМА могло видати внутрішній документ, як-от наказ керівника голови, в якому вказати, що підставою для скасування торгів є нижча від ринкової вартість активу, і надіслати організаторові аукціону.
Урешті-решт, агентство на підставі пункту 12 згаданого Порядку мало б звернутися до СБУ, до ГУР, до Служби зовнішньої розвідки з проханням перевірити учасників торгів на предмет того, чи не пов’язані вони з Російською Федерацією. Адже ми бачимо, що ділянка площею 460 гектарів придбана особами, близькими до Каськіва, до Льовочкіна, тобто прибічниками експрезидента-втікача Януковича!
— Чим цінна земля, яку реалізовано за копійки? І що вказує на те, що нові власники планують побудувати там курорт?
— Продані ділянки варто поділити на дві умовні групи, — зазначає аналітик Української природоохоронної групи Петро Тєстов. — Перша — це ділянки біля села Пилипець, разом із канатною дорогою. Ці території цінні як туристична інфраструктура для вже наявного курорту в Пилипці і витягу на гору Гимба.
Інші ділянки — це високогірні, далі від згаданого курорту, зокрема на самій полонині Боржава. Вони важливі з погляду біорізноманіття. Це охоронювані на рівні ЄС природні оселища, де є десятки червонокнижних видів рослин і тварин, територія Смарагдової мережі, цінна для усієї Європи, не лише для України. Забудова цієї землі дорівнює знищенню. І споруджувати курорт на Боржаві без порушення законодавства неможливо. Бо навколо — полонини й ліси, які мають статус заказника “Темнатик”. Легально зводити витяг через них неможливо. А от якщо будувати курорт з порушенням законодавства — то так, ці ділянки стають дуже цінним економічним активом. Зважаючи на політичний вплив осіб, які їх купили, думаю, йдеться про другий варіант. До слова, ще торік Закарпатська обласна рада порушила природоохоронне законодавство — без погодження з Міндовкіллям змінила межі лісового заказника місцевого значення “Темнатик”, що на схилах полонини Боржава.
На те, що нові власники можуть побудувати гірськолижний центр, свідчить конфігурація придбаних ділянок. Якщо нанести їх на карту, то видно, що вони чітко потрапляють саме під класичний курорт — з витягами, спусками тощо. Крім того, відомо, що Закарпатська ОВА встановила на Боржаві сервітут (обмежене право на користування майном. — Авт.) на землях ДП “Ліси України” під будівництво витягу.
— Наскільки великий курортний комплекс може з’явитися на полонині Боржава?
● О. Станкевич-Волосянчук:
— Власне кажучи, у Пилипці уже є гірськолижний курорт, але він невеликий. Виглядає на те, що люди, які придбали землю, підготували масштабний проєкт на кшталт “Олімпійської надії”. Чітко сказати, скільки буде об’єктів і яких, наразі не можемо. Тому що ніхто не бачив містобудівної документації (вона секретна), не було ніяких обговорень. Але з інформації у відкритому доступі можна зробити висновок, що цей курорт простягатиметься на весь хребет, який є одним із найбільших в Українських Карпатах.
— Насправді площа земель у Карпатах, яку АРМА продало за безцінь, величезна, — зауважує нардеп Олексій Гончаренко. — Для розуміння, 460 гектарів — це дві території Монако або півтори території знаменитого Центрального парку в Нью-Йорку. Для українців можу навести ще простішу аналогію — це весь Труханів острів у Києві. Цю гігантську територію продали за 89,5 мільйона гривень, тобто за 2 мільйони доларів. Але це не якісь пустелі, це полонина на Закарпатті, на якій можна збудувати масштабний курортний комплекс і мати сотні мільйонів гривень доходу.
Дуже прикро, що в час війни, коли кожна копійка на вагу золота, ми є свідками корупційних схем. Нині пріоритетом для держави мають бути Збройні сили. І кошти, отримані від реалізації заарештованого майна мають іти на користь армії, а не на користь компаній, пов’язаних з очільником президентської адміністрації часів Януковича Сергієм Льовочкіним.
