Жінка вправно й швидко шиє теплі подушки-сидіння, білизну й прапори, які відразу передає на передову. А ще пенсіонерка збирає продукти, одяг у шпиталі. У цій благородній справі їй допомагають доньки — Галина й Світлана.
“За фахом я агрономка, маю 53 роки стажу. Після пенсії трудилась на різних роботах, щоб заробити на життя, бо не вистачало, — розповідає пані Тамара. — У Раді ветеранів я із 2000 року. Саме тут міською радою були започатковані благодійні центри, співробітники яких доглядали одиноких ветеранів війни, допомагали їм продуктами. Цю роботу я і взяла на себе. Після 2014- го, у розпал АТО, ми збирали для учасників війни на Донеччині та Луганщині продукти харчування, консервацію, теплі речі. А коли почалося повномасштабне вторгнення, до волонтерства підключились і мої діти. Зокрема, одна з доньок взялась шити розвантажувальні жилети, панамки для воїнів, а згодом — і адаптивну білизну для поранених бійців. Інша ж шиє чохли на автомати та ремонтує одяг бійцям”.
А ось сама пані Тамара шиє воїнам килимки-сидіння. Їх вже передала на фронт більше як 5 тисяч.
“Люблю змолоду шити, завжди всіх рідних обновками тішила. Маю вдома дві швейні машинки — ручну та електричну, працюю з ранку до вечора. Сама подушечка для сидіння має параметри 40 на 40 сантиметрів, а вже наповнювачі різні можуть бути. Головне, щоб була легкою і хлопці могли б носити її із собою. Матеріалами забезпечують місцеві волонтери, ветерани з моєї організації несуть матраци та ковдри, які розпорюю, і вони теж чудово підходять, дещо беремо зі своїх запасів. За день можу відшити чотири килимки, — зауважує співрозмовниця. — А ось тепер отримала замовлення на захисні сітки від кліщів. Маємо відправити 40 штук на передову. До речі, двоє моїх онуків ремонтують військову техніку, нині саме у відрядженнях. Вже чекаю літа, аби ще й різної консервації бійцям приготувати — огірків, томатів, компотів.
Знаєте, коли почалась велика війна, був відчай, біль, особливо після кадрів із Бучі... Але швидко взяла себе в руки й мерщій за машинку. Так, життя у Запоріжжі нині дуже складне, щодня ворог гатить по місту ракетами, дронами. Але тримаємося і працюємо з вірою у нашу перемогу”.
