Місцем конспіративних зустрічей топпосадовець обрав будинок ексміністра внутрішніх справ Віталія Захарченка — того самого, який відповідав за розгін студентів на Майдані. І це не просто будинок, а елітний маєток у районі “Царське село” в Києві. Хто дозволив користуватися ним попри арешт? І що відбувалося у цій неофіційній “штаб-квартирі” міністрів?
За інформацією народного депутата Ярослава Железняка, саме обшуки НАБУ в Германа Галущенка привели детективів до цього будинку, яким міністр, за його даними, користувався для власних потреб. Та стоп: маєток же під арештом.
“У лютому 2021 року ухвалою Печерського суду на будинок було накладено арешт із забороною користування цим майном, — пояснює Ярослав Железняк. — Офіційно ним опікується АРМА (Агентство з розшуку та менеджменту активів. — Авт.). Але в агентстві тривалий час не шукали управителя — фактично весь максимальний строк, встановлений законом. Лише у квітні 2025 року АРМА згадала про цей будинок у центрі Києва і почала шукати оцінювача — це етап підготовки до конкурсу на управителя. Перший конкурс АРМА оголосила тільки у вересні цього року, другий — у жовтні. Обидва провалилися, бо не було жодного охочого”.
За словами нардепа, саме з цього маєтку Герман Галущенко раптово виїхав у жовтні, але вже вночі перед обшуками знову приїхав і там заночував. А вранці, за кілька хвилин до приїзду детективів, у маєтку бачили і колишню міністерку енергетики Світлану Гринчук.
“Йдеться про маєток Захарченка на Печерську — це вулиця Панфіловців, Печерські пагорби, — розповідає аналітик і громадський діяч Владислав Смірнов. — Місцевість, відома як “Царське село”, стала символом української корупції ще з 90-х. Площа будинку — близько тисячі квадратних метрів, він має кілька поверхів. Є там басейн, СПА-зона, джакузі... Оформлений у стилі “пшонка-стайл”: показний несмак за великі гроші, ще й, мабуть, крадені. Замість того щоб бути музеєм корупції або прихистком для реабілітації ветеранів, цей маєток перетворився на віп-“готель” для міністрів Зеленського”.
Владислав Смірнов каже, що будинок досі не має управителя. “Такі об’єкти мають працювати на суспільні потреби, громаду, державу. Заарештоване майно передають в АРМА, а ця структура зобов’язана оголосити конкурс — знайти управителя, який платитиме державі визначені кошти. Частина доходу — наприклад, від оренди — залишається управителю, — пояснює експерт. — Цієї осені конкурс на управління спробували провести, але не знайшлося охочих узяти на себе відповідальність за цей об’єкт, зокрема й за його можливу комерційну експлуатацію. Управитель у межах генерального договору визначає, що можна робити з майном, а що ні.
Натомість, за наявності зв’язків у АРМА або серед топсиловиків і топменеджменту, подібні активи можуть використовуватися незаконно. Галущенко не мав жодного права користуватися цим майном. Воно йому не належить і не перебувало в оренді. Згідно із законом, об’єкт мав бути опечатаний або переданий управителю через прозорий конкурс. Це означає, що юридично там не може жити ніхто. Але міністр Галущенко там ночував”.
Чому ж Галущенко обрав саме цей будинок? Та все просто: дуже зручно використовувати майно, яке перебуває у своєрідному “підвішеному стані” — без управителя: менше ризиків, менше слідів.
“Ймовірно, це було неофіційне місце його проживання — зручне, аби уникати фіксації зустрічей і дій, пов’язаних як з роботою “Енергоатома”, так і уряду чи можливих тіньових схем. Вибір був абсолютно усвідомленим — з точки зору конспірації та приховування реального місця проживання, — вважає Владислав Смірнов. — Є версія, що маєток використовувався як неофіційний штаб для “тіньових нарад”, подалі від “жучків” у міністерстві.
Найбільша гидотність цієї історії полягає у тому, що фактично такі люди, як Галущенко, є продовженням постянуковичівської гільдії. Сам підхід до роботи дуже подібний до російського: “усе порішати”, працювати в тіньовому режимі. Стиль управління державою дедалі більше нагадує московську модель. Навіть той факт, що чиновник обрав будинок, який колись належав Захарченку, лише підтверджує: Янукович утік, але його методи й управлінська модель залишилися. Українська політика знову перевершила найсміливіші фантазії сценаристів, подарувавши нам епізод, який варто назвати “Енергетичний ретрит у “Царському селі”.
За словами Ярослава Железняка, хоч об’єкт і був переданий раніше в АРМА, але доступ до нього та ключі були у правоохоронців. “І ми перевірили, хто ж цей правоохоронний орган, який клопотав про арешт будинку? І це ДБР (Державне бюро розслідувань. — Авт.)”, — заявив нардеп.
Ми звернулися в АРМА, щоб отримати відповіді на низку запитань. Зокрема, чи надходив до них запит від правоохоронних органів або іншої структури щодо доступу до цього об’єкта? Чи фіксувалися факти несанкціонованого користування або перебування сторонніх осіб у будинку? Але відповідей наразі не отримали.
Тим часом на офіційному сайті АРМА вказано, що агентство розпочало внутрішню перевірку фактів можливої причетності його працівників до резонансного розслідування (операція “Мідас”).
“Хотілося б почути позицію АРМА. Але проблема глибша: таких маєтків та активів дуже багато, — переконаний Владислав Смірнов. — Вони зручні тим, що формально нікому не належать, отже там можна проводити будь-які зустрічі. Це фактично конспіративні квартири. У такому ж дусі, до речі, працює і російська ФСБ.
А може, ключі від “Царського села” передаються міністрам разом із портфелем? Галущенко — людина, яку пов’язують із депутатом-втікачем, підозрюваним у держзраді, Андрієм Деркачем. Можливо, старі зв’язки дозволяють користуватися майном “колишніх”, як своїм? Чи міністр просто скористався тим, що АРМА не контролює свої активи. Порожній будинок у центрі Києва. Чому б не пожити? Ця історія ще раз свідчить про те, що в нас прогнила система державного управління”.
