Скидається на те, що мирного договору, на якому нині наполягає Дональд Трамп, не буде ніколи. Позиція Кремля незмінна: договір можливий лише після перемоги Росії. Путін говорить про це від 2022 року і кілька разів повторив у нещодавніх виступах. Натомість Володимир Зеленський заявив, що для України імовірним є сценарій завершення Корейської війни, коли не відбулося підписання мирного договору, але одна з двох сторін — Південна Корея — змогла домогтися значного соціально-економічного розвитку. Щоправда, такий варіант, за словами президента, може бути втілений з умовою, що Україна матиме довгострокову підтримку Європи та США. То наскільки ймовірно, що війна може завершитися без укладення мирної угоди?
— Корейський сценарій для України справді можливий, — вважає експерт-міжнародник Сергій Таран. — Він може бути реалізований тоді, коли лінія фронту завмре і коли одна зі сторін не захоче визнавати цю лінію фронту як остаточний державний кордон. Навряд чи хтось з українських політиків, які нині представляють владу, піде на підписання мирної угоди, в якій фактично будуть зафіксовані територіальні втрати України.
Нагадаю, Корейська війна закінчилася без підписання мирного договору з боку політиків — був лише підпис військових, які зафіксували лінію протистояння. Наразі ж реалізація корейського сценарію у війні РФ проти України малоймовірна. Тому що лінія фронту не стабілізована. Ба більше, у Росії вважають, що вона рухається на їхню користь.
— Путін справді прагне перемоги, але треба розуміти, якої перемоги, — додає директор Українського інституту політики Руслан Бортник. — Він прагне не військової, а передусім політичної перемоги. І не так перемоги над Україною, як над Заходом. Росія намагається досягти тих цілей, які були заявлені ще в листі до Байдена і в листі до НАТО у 2021 році, — розподілити сфери впливу в Східній Європі. Це не обов’язково означає військову перемогу над Україною чи її окупацію. Це означає витіснення Заходу з України і його відмову від військової присутності в Україні. Війна не конче триватиме до якогось військового розгрому. Ні, вона триватиме доти, доки переговори не завершаться успіхом.
Що стосується корейського сценарію, то це намагання перенести залізну завісу на лінію розмежування між Україною і Росією.
Якщо раніше залізна завіса була у країнах Центральної Європи, то тепер українське керівництво й західні союзники намагаються зсунути її на схід і поставити на Донбасі. А отже, забезпечити входження України в західну зону впливу та унеможливити будь-які російські впливи далі на захід від цієї залізної завіси. Корейський сценарій — це про припинення військової конфронтації та про продовження політичної, економічної й соціальної конкуренції між РФ і Заходом.
— Чи можливий корейський сценарій для України?
● Р. Бортник:
— Так. Але ми чудово розуміємо, що Москва на такий сценарій погодиться тільки в разі великих поступок із боку Заходу. Чому? Бо, по-перше, корейський сценарій для Москви означатиме, що вона відмовляється від тієї військової переваги, яку нині має. Щомісяця РФ окуповує 400 — 600 квадратних кілометрів української території, а отже, до кінця року вона може захопити ще 5 — 6 тисяч квадратних кілометрів. По-друге, це означатиме, що Росія відмовляється від своїх геополітичних цілей, що вона буде замкнута, ізольована, заблокована в степах Донбасу й не зможе впливати на решту території України й на держави Східної та Південної Європи.
Москва нині від такого сценарію відмовляється і наполягає на продовженні бойових дій. Свою позицію РФ може змінити, якщо Трамп чи Захід запропонує їй компенсаційний пакет. Мовляв, ви даєте Україні спокій, а ми скасовуємо санкції, відновлюємо економічну співпрацю, зменшуємо військову присутність чи не розміщуємо ракетних систем у Східній Європі тощо. Корейський сценарій може бути реалізований угодою між Росією та Заходом або Росією та США і якимось протоколом між військовим командуванням України та РФ без фінального політичного рішення.
— Які плюси й мінуси корейського сценарію для нас?
— Замороження бойових дій по лінії розмежування було б найкращим варіантом для України, — зазначає політичний експерт Андрій Золотарьов. — Але для Путіна це означає невиконання завдань “СВО”. Крім того, замороження бойових дій Кремль розглядає як час, який виграє Україна. Хоч багато хто каже, що є розвіддані, які вказують на готовність РФ припинити бойові дії, я в це не вірю. Я оцінюю те, що відбувається на фронті, а не те, що говорять. Росія не зацікавлена у припиненні бойових дій. Путіну важливо показати Трампу, що не він є проблемою, а Зеленський та європейці. І, на жаль, йому це вдається.
● С. Таран:
— Не можна вважати, що корейський сценарій для нас хороший — він, звісно, містить ризики. Однак вважаю, що найбільшим ризиком для України буде війна на виснаження з Росією, яка має уп’ятеро більше населення, якого не шкода. І якщо ця війна на виснаження буде без підтримки Заходу.
Треба розуміти, що будь-яка пауза у війні, а корейський сценарій — це фактично пауза (щоправда, в Кореї вона затягнулася на багато десятків років), має бути використана з користю — для будівництва оборонних споруд по всій лінії фронту, для зміцнення української армії й для просування реформ, як це відбулося у Південній Кореї. Звісно, нам потрібні надійні гарантії безпеки з боку західних партнерів. Ми можемо сподіватися на союзні договори і зі США, і з Європою. Але гарантії безпеки з боку Європи можуть бути досить слабкими доти, доки Європа потужно не озброїться. А це ймовірно років через два. Щоправда, у межах безпекового договору Європа може фінансувати оборонні підприємства України й навіть українську армію. Тобто угоди про безпеку можуть бути з різними країнами про різне — з кимось про зброю, з кимось про гроші.
● Р. Бортник:
— Для нас корейський сценарій має як плюси, так і мінуси. Плюс — у позбавленні Росії будь-якого впливу на Україну, входження України на тривалий час до західної зони впливу з можливим вступом до ЄС, зі збереженням незалежності й так далі. Мінус у тому, що це неофіційний розділ України і що 19% наших територій, які контролює Москва, ми у найближчі десятиліття не повернемо. Україна залишатиметься фронтиром, переднім краєм західної цивілізації. Великі гроші сюди надовго не вкладатимуть, бо міжнародний бізнес боятиметься відновлення війни (надійдуть лише базові інвестиції для відбудови інфраструктури). Люди й далі виїжджатимуть з України.
