Після завдання Україною ударів по портам у Ленінградській області, важливим для нафтового сектору Росії, деякі партнери закликали Київ скоротити удари, оскільки світові ціни на енергоносії зростають на фоні війни в Ірані. Після цього США послабили санкції на експорт. Як пише журнал Atlantic Council, таким чином США "намагаються зменшити зростаючий тиск на міжнародні енергетичні ринки через закриття логістично важливої Ормузької протоки.
У Татарстані — сильний вибух на стратегічному підприємстві: понад 70 постраждалих
Це порушило "одну з найважливіших економічних артерій Кремля"
Коментарі прозвучали після "одного з найважливіших українських авіаударів за всю війну", коли українські далекобійні безпілотники уразили головні російські нафтові експортні термінали на Балтійському морі. Це завдало значної шкоди та порушило "одну з найважливіших економічних артерій Кремля".
"Завдаючи удару по найважливіших елементах інфраструктури експорту нафти Росії, Україна прагне обмежити здатність Путіна перетворювати вищі ціни на нафту на збільшення доходів воєнного часу", - зазначили автори.
Видання відзначило успішність тактики, наводячи слова аналітик нафтогазової галузі Бориса Аронштейна, який вважає ці удари "найсерйознішою загрозою експорту російської нафти" з початку повномасштабного вторгнення Москви у 2022 році. "Продуманість, масштаб і спрямованість атак, а також час їх виконання – все це разом справило ефект, якого я особисто не можу пригадати за понад чотири роки війни", – прокоментував він.
Також видання пише, що атаки нафтових терміналів Балтійського моря є частиною стратегічної бомбардувальної кампанії, спрямованої на послаблення військової машини Путіна. Адже порти, нафтопереробні заводи та пов'язана з ними інфраструктура є рушійною силою економічно важливої енергетичної галузі Росії. А зі збільшенням кількості українських далекобійних безпілотників та ракет масштаб ударів України неухильно зростає. До того ж Україна не має обмежень на використання зброї власної розробки, на відміну від наданої партнерами.
"Кремлівські чиновники, безумовно, помітили зростання впливу Києва. В останні тижні колишній міністр оборони Росії та нинішній секретар Ради безпеки Сергій Шойгу попередив, що вітчизняна програма безпілотників в Україні просунулася до такої міри, що жоден російський регіон не застрахований від нападу", - йдеться у статті.
Окрім того, здатність України завдавати масштабних авіаударів глибоко всередині російської території викликала гучну критику з боку впливової спільноти російських військових блогерів, а також породила широке занепокоєння щодо ефективності протидронівної оборони країни. Багато хто ставив під сумнів, як повільні дрони можуть проходити через кілька російських регіонів, щоб уразити цілі, часто розташовані за понад тисячу кілометрів від українського кордону.
Київ шукає способи перенести війну в Росію
Автори вважають, що основу для нещодавніх успіхів України створили зусилля щодо ліквідації російських засобів протиповітряної оборони та створення коридорів для ударів на велику відстань. "Цей підхід, схоже, продовжиться. Оскільки значна частина існуючих засобів протиповітряної оборони Кремля вже розгорнута вздовж лінії фронту в Україні або використовується для захисту великих російських міст разом із палацами Путіна та його поплічників, зараз вважається, що в резерві для протидії зростаючій загрозі з боку українських безпілотників залишилося мало що", - зазначено в статті.
Припускається, що масштаби та частота українських ударів по нафтогазовій інфраструктурі, ймовірно, продовжуватимуть зростати в найближчі місяці, оскільки "Київ шукає способи перенести війну в Росію". Українська влада, вважає автор матеріалу, сподівається, що ці атаки можуть допомогти наблизити кінець війни, позбавивши Кремль життєво важливого фінансування та поставивши під загрозу основи економічної стабільності Росії.
Поки що Путін відхиляє заклики до компромісного миру. Однак, можливо, він зрештою буде змушений переглянути своє вторгнення, якщо зіткнеться з перспективою небезпечної дестабілізації на внутрішньому фронті. Кремлівський диктатор залишається рішучим у досягненні своєї мети – знищення української державності, але його також переслідують побоювання щодо нового краху Росії, який би повторив катастрофи 1917 та 1991 років.
