Крім Фінляндії, яка вже дев’ятий рік поспіль очолює рейтинг World Happiness Report, до першої десятки увійшли переважно європейські держави: Ісландія, Данія, Швеція, Норвегія, Нідерланди, Люксембург, Швейцарія. Винятком тут є лише Коста-Рика (четверте місце) та Ізраїль (восьме) — представники інших континентів, яким вдалося пробитися до групи лідерів 2026 року.
Наприкінці списку опинилися Сьєрра-Леоне та Афганістан — 146 та 147 позиції відповідно. Україна посіла 111 сходинку, розмістившись у рейтинговій таблиці між двома африканськими країнами — Кенією (110 місце) і Марокко (112 сходинка). Прикметно, що позиція України у вимірі щастя не погіршилася проти 2025 року.
— Чим можна пояснити багаторічне лідерство Фінляндії у цьому рейтингу?
— Психологи вважають, що секрет щастя жителів Фінляндії у тому, що вони зосереджені на собі — цінують те, що робить їх щасливими, і менше думають про те, як досягти більшого, — розповідає психологиня Антоніна Радченко. — Фіни зазвичай не вихваляються та не заздрять іншим — і це знижує рівень стресу. Крім того, живуть у гармонії з природою — часто гуляють на повітрі, відпустку проводять у котеджах серед лісу, біля озер та річок. Природа наповнює їх щастям, дає душевний спокій, заряджає енергією та допомагає розслабитись.
Фіни довіряють державним інститутам, поліції, одні одним та цінують чесність. Тамтешнє суспільство влаштоване так, щоб робити життя простішим. У Фінляндії легко відкрити бізнес (усе можна оформити онлайн), виховувати дітей (допомагають держава і роботодавці), навчатися (освіта безплатна на всіх рівнях).
— World Happiness Report часто сприймають як рейтинг “найщасливіших людей”, але це не зовсім так, — пояснює президент Київського міжнародного інституту соціології, професор НУ “Києво-Могилянська академія” Володимир Паніотто. — Насправді це індекс, який описує радше умови для щастя, ніж безпосередньо кількість щасливих. Він базується на оцінці життя за шкалою 0 — 10 та пояснюється кількома факторами: рівнем доходу, соціальною підтримкою, тривалістю життя, свободою вибору, щедрістю і довірою до інституцій.
Саме тому багаторічне лідерство Фінляндії не означає, що фіни “найщасливіші”. Вони радше найбільш задоволені своїм життям як системою. У цій країні високий рівень довіри — і до людей, і до держави, низька корупція, стабільні правила гри, ефективна соціальна держава. Важливо, що Фінляндія сильна не одним фактором, а їх поєднанням. Це створює відчуття безпеки та передбачуваності, яке і є основою високих оцінок життя.
— Чи можна, з огляду на цей звіт, вважати, що щасливими є ті, хто багатий?
● В. Паніотто:
— Лише частково. Доходи — важлива складова частина, але аж ніяк не вирішальна. Відомо багато прикладів, коли зростання доходів не супроводжується зростанням відчуття щастя. Механізм формування щастя не є простим і лінійним. Наприклад, у США від 1985-го до 2005 року реальні доходи зросли вдвічі, а рівень щастя фактично не змінився. Умовно формулу щастя можна подати як дріб: у чисельнику — рівень досягнень (матеріальне становище, цікава робота, сім’я), у знаменнику — рівень очікувань. Ці очікування формуються під впливом оточення. Як писав відомий дослідник щастя Річард Лейард (до речі, один з авторів звіту про індекс щастя), люди стають щасливішими не тоді, коли багатіє все суспільство, а коли вони стають багатшими за своїх сусідів.
— Так, матеріальний чинник забезпечує відчуття щастя, але не завжди, — додає доктор психологічних наук Вадим Васютинський. — Коли рівень достатку надто низький, важко бути щасливим. Не дивно, що країни Африки, де панує бідність, не ввійшли до списку щасливих. Водночас рівень щастя не зростає зі збільшенням матеріального достатку. Коли людина прагне багатства і досягає його, то це дає їй задоволення, але лише на певний час. Відчуття щастя легко сходить нанівець, бо людина потрапляє у залежність від ненаситної потреби багатства. І якщо вона його далі не здобуватиме, то почуватиметься нещасливою.
— За даними КМIС, попри війну і складні обставини, 69% українців вважають себе щасливими. Як можна пояснити цей парадокс?
● В. Паніотто:
— В умовах війни рівень очікувань знижується — люди порівнюють себе не з довоєнним ідеалом, а із ситуацією, в якій нині перебувають їхні знайомі та загалом країна. Якщо ти живий, твої близькі поруч, твій дім не знищений — ти вже щасливий. Крім того, на щастя впливають не лише доходи. В Україні під час війни зросли згуртованість, взаємодопомога, відчуття спільної мети, цінність держави. Це частково компенсує матеріальні втрати.
На мій погляд, прямі запитання про щастя є більш наочними, ніж складні індекси. Іноді індекс може вводити в оману. Наприклад, у 2017 році Росія посідала 49 місце, а Україна — 132, хоча частка щасливих людей істотно не відрізнялася. Значний внесок у високий рейтинг Росії дав показник "свободи", який був утричі вищим, ніж в Україні. Це радше відображає різницю у сприйняттях: українці більш критичні, тоді як російська пропаганда формує у росіян відчуття "високої свободи" (як у відомій пісні сталінської доби 1936 року — "я другой такой страны не знаю, где так вольно дышит человек"). Отже, індекс щастя — це корисний інструмент для порівняння умов життя, але його не варто ототожнювати з реальною кількістю щасливих людей.
