Щоб уникнути поширення нової інфекції, влада різних країн світу вдається до карантинних заходів. А що з офіційної точки зору вважається карантином, чи вправі влада змусити людей перебувати на карантині і скільки він може тривати?
— Карантин — це комплекс обмежувальних і режимних протиепідемічних заходів, що скеровані на ізоляцію інфікованих чи потенційно інфікованих людей, вантажів і територій, — розповідає Ольга Чудінова, лікарка-епідеміологиня міськвідділу обласного лабораторного Центру МОЗУ. — Карантин передбачає повну ізоляцію епідемічного вогнища і його сувору охорону.
— А як визначають термін карантину?
— За основу береться інкубаційний період (наприклад, у ситуації з COVID-2019 — це 14 днів). Точка відліку — момент останнього контакту здорової людини з хворою чи виходу з епідемічного вогнища.
— А що таке обсервація? Чим вона відрізняється від карантину?
— Такий захід передбачено Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", — каже Тетяна Чумаченко, докторка медичних наук, професорка Харківського національного медичного університету. — Обсервація передбачає посилене медичне спостереження, обмеження пересування і переміщення осіб, проведення лікувально-профілактичних і протиепідемічних заходів. А карантин передбачає повну ізоляцію зі встановленням навіть озброєної охорони, розгортання додаткових ізоляторів, проведення дезінфекційних заходів і повної санітарної обробки.
— Людям, які прибувають із регіонів, де зафіксовані випадки інфікування коронавірусом, але не мають ознак хвороби, медики рекомендують тимчасову самоізоляцію у власних помешканнях. Наскільки це важливо?
О. Чудінова:
— Не відвідуючи громадських місць упродовж хоча б двох тижнів, людина зменшить ризик зараження інших. Це дуже важливо у ситуації з новим коронавірусом, який небезпечний уже тоді, коли в зараженого ще немає симптомів хвороби.
— Чи вправі влада в Україні змусити до ізоляції хворих, які на це не погоджуються?
— Так, це дозволяє Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення". Особи, хворі на особливо небезпечні інфекційні хвороби, в разі відмови від госпіталізації підлягають примусовому стаціонарному лікуванню, а носії збудників зазначених хвороб та особи, які мали контакт з такими хворими, — обов'язковому медичному нагляду і карантину.
— А згідно з Наказом МОЗ України від 24.01.2020 № 185 керівники обласних, міських структурних підрозділів із питань охорони здоров’я зобов'язані забезпечити негайну ізоляцію особи з 2019-nCoV, її транспортування і госпіталізацію в інфекційний стаціонар із дотриманням вимог протиепідемічного режиму, додає Олена Левицька, лікарка-епідеміологиня обласного Центру
громадського здоров'я.
— А які права має така ізольована особа?
— Права і обов'язки таких осіб прописані у Законі України "Про захист населення від інфекційних хвороб", — пояснює Наталія Козаренко, правозахисниця, координатор мережі громадських приймалень УГСПЛ. — Зокрема, такі особи мають право на безоплатне лікування у державних і комунальних закладах охорони здоров'я та державних наукових установах, а також отримання достовірної інформації про результати медичного огляду, обстеження та лікування.
— Коли востаннє в Україні оголошували карантин у населених пунктах в зв'язку зі спалахом інфекційного захворювання?
Т. Чумаченко:
— В Одесі в серпні-вересні 1970 році, коли там спалахнула холера. Портове місто закрили, не випускали з нього приїжджих. Їх розміщували в готелях, санаторіях, будинках відпочинку, на кораблях тощо.
О. Чудінова:
— Завдяки своєчасним і жорстким заходам спалах холери вдалося локалізувати доволі швидко. Кількість померлих була відносно невеликою (за офіційними даними — до 20 осіб). Крім того, вже існували ефективні проти збудника холери антибіотики.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
