Ця пісня давно вшита в “український код”. Її текст знають ледь не змалечку, і достатньо комусь затягнути рядок-другий, можна не сумніватись, що його тут же підхоплять інші. Таким чином можна легко відрізняти “своїх” від “чужих”. Особливо за кордоном... А як же народився легендарний шлягер?
Не кожна пісня має офіційний день народження, а ось “Червоній руті” поталанило. Відомо не тільки рік її прем’єри, а й точну дату. Це — 13 вересня 1970-го.
“Саме того дня вона вперше прозвучала на широкий загал, — розповідає Наталія Мороз, в. о. директора меморіального музею Володимира Івасюка. — Це відбулося на Театральній площі у Чернівцях, звідки в прямому ефірі йшла трансляція розважальної передачі “Камертон доброго настрою”. Виконував “Червону руту”, а також “Водограй” дует — Олена Кузнєцова й сам автор”.
Оскільки це були телезйомки, виступ відбувався під “плюсову” фонограму. Записали її на студії обласного ТБ. Причому єдине “вікно”, що вдалося знайти в щільному графіку для молодих талантів, було вночі. Тож майбутні хіти народжувалися при світлі місяця. І якщо з “Водограєм” дали собі раду відносно швидко, то з “Червоною рутою” чаклували значно довше. Проте час зйомок підтискав...
“Добре пам’ятаю той день, бо також брала участь у тому концерті просто неба, — ділиться Марія Ісак, перша солістка незабутньої “Смерічки”. — Після виступу ми стояли збоку й дивилися інші колективи. І тут підійшов Левко Дутковський та каже: “Дівчата, зараз свої пісні буде виконувати чернівецький композитор Володя Івасюк. Він хоче, щоб ви послухали їх й узяли до свого репертуару”.
Власне після прем’єри “Червона рута” потрапила до “Смерічки”. У ВІА її виконував молодий буковинський легінь Назарій Яремчук. Потім із Василем Зінкевичем і, знову ж
таки, Володимиром Івасюком, заспівав на конкурсі “Пісня року — 71”, що проходив у столиці СРСР. Звідти наші артисти повернулися лауреатами, а пісня полетіла у світ.
Тож Софія Ротару не була першою виконавицею “Червоної рути”, як багато хто думає сьогодні. Хоч саме з її легкої руки чи радше голосу шлягер отримав найширшу популярність. І ця пісня стала візитівкою народної артистки України. Зрештою, коли вона з чоловіком Анатолієм Євдокименком створювала свій ансамбль, то, недовго думаючи, назвала його за хітом Володимира Івасюка.
У пісенний “віночок” української естради заплетено чимало квітів (від троянд і чорнобривців до фіалок та конвалій), а де шукати корені “Червоної рути”? Її автора, виявляється, надихнула народна творчість. “Гортаючи збірку коломийок, укладену свого часу етнографом Володимиром Гнатюком, Івасюк натрапив на рядки “назбирала троєзілля червону рутоньку, та й хотіла зчарувати мене сиротоньку”. Вони його захопили й підштовхнули до подальших пошуків”, — зазначає Наталія Мороз.
Майбутній шлягер народився не одразу. Було створено не один чорновий варіант тексту (в ньому навіть використовувався образ мавки), поки Володимир Івасюк залишився задоволений результатом. Як свідчення тих пошуків зберігся оригінал, який автор подарував одній зі своїх однокурсниць із медінституту. Щоправда, назву тоді написав “Черлена рута”. Одне слово, шлях цієї пісні від задуму до фіналу забрав декілька років.
“За тематикою “Червона рута” пов’язана з нашими прадавніми віруваннями й переконанням у єдності людини та природи, коли кожна квітка чи кожне дерево отримували символічне значення, — мовить докторка музикознавства Любов Кияновська. — Звісно, що в радянський час такого типу текст мав прихований і дуже сильний національний меседж.
Щодо музики, то вона поєднує декілька рівнів. “Червона рута” пов’язана з українським фольклорним мелосом, причому такого лірично-сповідального характеру. Його було накладено на ритміку, що сприймалася тогочасною молоддю. Я би навіть порівняла з деякими композиціями “Бітлз”... Тому ця пісня, висловлюючись лексиконом нинішних студентів, так зайшла. Усім!”
“Червона рута” стала настільки популярною, що її виконують нині скрізь та з різних приводів, — додає Наталія Мороз. — І коли нам погано, і коли нам добре. Ви пригадайте, як її співали на олімпіадах та футбольних матчах, або ж учасники протестів на Майдані й військові на передовій, чи кияни у метро, ховаючись від атак загарбника... Тобто це не просто пісня, а ліричний гімн України!”
До речі, з нагоди ювілею “Червоної рути” 13 вересня у Чернівцях відбудеться Свято української пісні. За сценарієм, його учасники — співаки й музиканти — спробують відтворити на тому ж місці, тобто на Театральній площі, телевізійні зйомки, що відбулися 55 років тому. Це буде такий собі погляд у минуле, що живить українців своєю енергією і сьогодні.
