Найчастіше у вкрай скрутних умовах перебувають одинокі пенсіонери віком понад 75 років, внутрішньо переміщені особи, багатодітні сім’ї.
— Співвідношення доходів людей і цін на товари формує купівельну спроможність населення, — розповідає Олег Пендзин, економіст, експерт Економічного дискусійного клубу. — Є теж таке поняття, як реальні доходи — це різниця між номінальними доходами і інфляцією. Коли реальні доходи населення знижуються, починає зростати рівень бідності в країні.
У 2022 році, за даними Держстату, реальні доходи населення зменшилися на 25%. Адже інфляція становила 27%, а номінальні доходи зросли лише на 2%. Торік не було індексації соцстандартів, лише у 2024-му. Вони зросли на 10%, але інфляція вже становить більш як 11%. Хоч рік ще не закінчився. А якими шаленими темпами зростають ціни на все — продукти, ліки, комуналку, зв’язок, пальне — ми добре відчуваємо по своїх гаманцях.
— У квітні 2022-го ми складали прогноз на основі мікроданих, — додає Людмила Черенько, завідувачка відділу Інституту демографії та проблем якості життя НАН України. — Такі прогнози передбачають різні сценарії. Ми ж закладали три варіанти — оптимістичний, песимістичний, середній. Два роки тому восени вважали, що все відбувається за сценарієм між середнім і песимістичним. Але тепер констатуємо, що події розвивалися таки між середнім і оптимістичним сценарієм. Рівень бідності зріс усього в 1,7 раза. Ми ж прогнозували, що загальні масштаби бідності зростуть удвічі чи й більше. Тобто насправді все могло бути значно гірше. На щастя, так не сталося. І це маємо завдячувати допомозі країн-партнерів, які у перший рік профінансували всі витрати на соцдопомоги, зокрема й для ВПО. Зрештою, і тепер така підтримка надходить.
— Попри це, рівень крайньої бідності таки зростає. Чому?
● Л. Черенько:
— За межу бідності, а насправді за межу виживання, можна вважати доходи на рівні до 2 — 3 тисяч гривень на місяць. І справді, тепер ми спостерігаємо дуже серйозне зростання масштабів саме глибокої (крайньої) бідності. У 2021 році невеликий відсоток людей (1,3%) був за межею бідності. Це, власне кажучи, у межах статистичної похибки. А в 2023-му — вже майже 9%, тобто збільшення відбулося майже у сім разів.
Річ у тім, що в Україні недостатня соціальна підтримка тих категорій людей, які реально потребують допомоги. Йдеться найперше про пенсіонерів, особливо одиноких, які не мають фінансової підтримки рідних. А ще — тих, кому 75 років і більше. Ці люди зазвичай вже не можуть підробляти, вирощувати щось на присадибних ділянках чи утримувати господарство, а самої пенсії не вистачає навіть на конче потрібне, зокрема на ліки й харчування.
Часто за межею бідності перебувають внутрішньо переміщені особи. Основна проблема для ВПО — це потреба у коштах для оренди житла. Навіть якщо їм вдається знайти роботу, значну частину заробітку доводиться витрачати саме на винаймання помешкання. Зрештою, допомога, яку виплачували раніше для орендування житла, а згодом скасували, могла компенсувати плату за квартиру у малих населених пунктах, де важко знайти роботу. Якщо ВПО працевлаштовуються у великих містах, то витрачають на оренду значно більші кошти. Вона “з’їдає” більшу частину заробітків.
Багатодітні теж завжди були найвразливішою категорією. Але більшість таких сімей має статус малозабезпечених. І ще до повномасштабної війни на кожну дитину в таких родинах виплачувалася допомога. Нічого не змінилося й тепер. Плюс чимало таких вразливих сімей виїхали за кордон і на новому місці проживання мають виплати.
— Які прогнози? I чого чекати, якщо західні партнери зменшать фінансування нашого бюджету?
● О. Пендзин:
— Рівень бідності у нас зростатиме. У 2025 році соціальні стандарти буде заморожено, а в держбюджеті закладено показник інфляції на рівні 10%. Тож якщо збережеться це співвідношення, то реальні доходи наступного року зменшаться щонайменше на 10%. Уже тепер майже половина українців (44%) економить на харчуванні згідно з опитуванням, проведеним Центром Разумкова. Оскільки 16% респондентів відмовилися відповідати, то можна говорити навіть про 60% тих, хто економить на харчах. Якби не підтримка західних партнерів, то в нас уже б була тотальна бідність у країні.
● Л. Черенько:
— Не вірю, що країни-партнери раптово відмовляться підтримувати нас. Але допомога, певна річ, поступово зменшуватиметься. Особливо після припинення гарячої фази війни. Тому маємо активізуватися в економічному плані і більше покладатися на себе. Зокрема, створювати умови для інвестицій, бо чимало західних інвесторів готові вкладатися в Україну. А для цього треба дати лад у судовій системі, викорінювати корупцію, яка нині є найбільшим нашим внутрішнім ворогом.
