У селі Верхній Струтин є понад десять лелечих гнізд. Одне з них — на електричному стовпі навпроти подвір’я Василини Кушнірчук, родина якої піклувалася взимку про птаха.
У серпні минулого року всі лелеки, які гніздилися у Верхньому Струтині, полетіли у вирій. А один з них зостався. Допоки надворі було тепло, ходив городами й живився чим міг. Від жовтня стало холодніше, птах мерз, корму було мало. Бузьок видавався стомленим і голодним. Люди стали кидати під електричний стовп їжу, але діставалася вона переважно собакам.
На початку грудня птах став підходити до обійстя пані Василини. Її мати, пенсіонерка Галина Біляк, стала пригощати його. Бусол брав частунки, ласував ними, проте тримався на відстані. “Я теж кидала йому сире м’ясо й припрошувала: “Ходи, друже, їсти, ходи, — мовить 36-річна обліковиця місцевого торфозаводу Василина Кушнірчук. — Ти ж сам залишився, ось тобі смачненьке”. Птах швидко все з’їдав і відлітав. Згодом пані Василина купила пернатому дрібної риби. Він охоче скуштував. Далі бузьок став приходити на обійстя своїх піклувальниць три-чотири рази на день. Люди жартували, що на подвір’ї в пані Василини та її матері — пташина їдальня, де сніданок, обід та вечеря за розкладом. Адже вранці пернатий приходив поснідати рівно о десятій. Коли бачив, що до нього йде пані Василина або її мама, то аж біг на обійстя. Інших до себе не підпускав.
“Я народилася, виросла й живу в селі, знаю, як обходити худобу і птицю. Але лелеки ще не доглядала. Мусила навчитися”, — каже з усмішкою пані Василина. Щоправда, щоразу купувати крилатому підопічному м’ясо або рибу було дорого, то дбайлива господиня стала шукати в інтернеті, чим ще можна годувати чорногуза. Довідалася, що йому не зашкодять курячі голови. Принесла, дала птахові — той залюбки з’їв. Згодом допомогти пані Василині з харчами для бузька зголосилися односельці. Вони їздили у містечко Рожнятів, купували недороге м’ясо і приносили птахові.
Люди дуже переживали, чи вдасться лелеці, попри підгодовування, перезимувати. За словами пані Василини, село Нижній Струтин — біля гір і цьогоріч у них було доволі морозно. Птах зазвичай ночував у своєму гнізді. Коли ж температура надворі дуже знижувалася, йшов в одну із покинутих хат. Селяни хотіли зловити бузька і занести до стайні, щоб перезимував із свійською птицею. Не раз і пані Василина запрошувала птаха зайти у тепле приміщення. Але він у руки не давався. На щастя, із лелекою нічого не сталося. А днями до зігрітого людською увагою і турботою чорногуза прилетіла його кохана.
“Тепер вони — повноцінна лелеча пара. Сподіваємося, що невдовзі з’являться і пташенята”, — усміхається пані Кушнірчук.
