Переглядаючи пропозиції одного з таких популярних інтернет-сервісів, звертаю увагу на несподіваний лот — 1,5-кілограмовий пакет солі за... 750 гривень. Така чимала ціна, бо товар — виробництва “Артемсіль”. А ось мішок такої ж солі (10 кілограмів) з печаткою: “Донецька область, Бахмутський район, м. Соледар” віддають за 535 гривень.
Продавець Павло з Харківщини (власник пакета) не торгується, бо знає ціну своєму товару. Каже: “Якщо доведеться евакуюватися, ця пачка буде зайвим тягарем. А лишати у покинутому домі шкода. Може, хтось у спокійнішому регіоні збереже”.
А ось Олександра з Миколаєва продає пачку солі за 1150 гривень. Свій лот супроводжує текстом: “Перед вами спеціальна партія знаменитої “Артемсолі”, видобутої в українському Соледарі. Влітку 2022 року ця сіль, яку знають та люблять мільйони українців, зникла з полиць магазинів. А все тому, що через російські обстріли видобування солі припинилося”.
Для колекціонерів довоєнних раритетів є і порожня скляна тара з колишнього міста-фортеці, як-от пляшки з-під артемівського пива. Олена з Тернопільщини просить за одну таку 500 гривень. І не готова знижувати ціну, бо сподівається, що цінувальники обов’язково знайдуться.
За невідкорковану колекційну пляшку “Артемівського” (сухого) 2005 року виробництва інший продавець править 10 тисяч гривень. Хоч і пише, що готовий обміняти її на будь-яку пляшку марочного вина з кримського виноробного комбінату “Масандра” доокупаційного розливу.
Тетяна зі столиці пропонує за 800 гривень сувенірну пляшку “Вина Криму. Ластівчине гніздо”. Пояснює: “Придбана в Гурзуфі у 2003 році. Так і простояла усі роки у шафі як декор. Можливо, комусь ця річ зігріє серце у непрості часи”.
“Мушлі з Маріуполя набором. 400 гривень” — це лот іншої киянки. Зі слів власниці, набір був придбаний під час довоєнної поїздки на Азовське море. Так і продавався — у вакуумній плівковій упаковці, а зберігався увесь цей час на поличці за склом. Дівчина запевняє, що стан мушель — ідеальний. Чому ж вона вирішила продати милий серцю сувенір — не беруся судити.
За листівки “Асканія-Нова” (“про тварин, у відмінному стані”) Костянтин з Верхньодніпровська просить 500 гривень за кожну. 2005 рік випуску — тому, каже, така висока ціна за дешеву колись річ.
Мене ж чомусь найбільше розчулило горнятко на каву “Бердянськ”. Анонім зі Львова готовий його віддати за 122 гривні. Як на мене, за безцінь. Як набір із двох керамічних салатників “Залізний Порт” за 300 гривень. Задумалася, чи не придбати їх.
Скільки таких скромних сувенірів ми колись привозили з відпусток, відряджень і подорожей мирною країною! Хто б міг подумати, що так щемітиме маленький календарик за 2019 рік із Асканії-Нової, випадково знайдений у книжці? А усі ці магнітики, блокнотики, придбані на скору руку у Генічеську, Керчі та Ялті, тепер — особливо цінні.
І в моїй колекції є раритети з мирних, таких вже далеких і радісних часів. Наприклад, вигоріла від сонця бейсболка з написом “Севастополь-2012”, яку колись подарували друзі, магнітик “Херсонес” виробництва 2010 року, куплений під час сімейного відпочинку у Криму. Нізащо їх не продам. А пляшку білого ігристого вина SHABO Grand Reserve екстра брют 2021 року (тоді над одеськими виноградниками ще не вибухали ракети і дрони), збережу до особливого дня. Дня нашої перемоги.
