У МЗС пояснили, що вторгнення РФ поставило Україну в “нерівну ситуацію”, оскільки Росія не підписала Оттавської конвенції. Раніше на такий крок зважилися Естонія, Латвія, Литва, Польща та Фінляндія.
— Оттавська конвенція — це міжнародна угода, що була підписана у 1997 році й набула чинності в 1999-му, — розповідає Олег Жданов, полковник запасу ЗСУ, військовий аналітик. — Верховна Рада ратифікувала її 18 травня 2005 року. На той момент Україна володіла п’ятим за величиною запасом протипіхотних мін у світі, поступаючись лише Китаю, Росії, США і Пакистану — країнам, які, як і Індія, не приєдналися до угоди. Виконуючи свої зобов’язання стосовно Оттавської конвенції, Україна ліквідувала три мільйони протипіхотних мін. Тепер ми розуміємо, що це було неправильне рішення. Адже РФ має можливість виробляти, накопичувати та застосовувати таку зброю, а ми наразі — ні. Зазначу, що вийти з конвенції буде непросто, бо в нас точаться бойові дії. Тому українським дипломатам доведеться попрацювати над цим.
— Це рішення запізніле щонайменше на 11 років. Нам треба було вийти з угоди ще в 2014-му. Так, як це роблять нині країни Балтії, Фінляндія, Польща, котрі не чекають російського вторгнення, а діють превентивно, — вважає Павло Лакійчук, керівник безпекових програм Центру глобалістики “Стратегія ХХІ”. — Оттавська конвенція мала гуманітарний характер, її метою було запобігти каліцтву людей, адже протипіхотні міни масово використовували під час воєнних конфліктів у державах третього світу. Нині ж ситуація змінилася. Росіяни протипіхотні міни активно використовують. Чому ми не можемо цього робити? Скажу більше. Ми знищували протипіхотні міни вже тоді, коли Росія анексувала Крим, вторглася на Донбас. Так, у листопаді 2016 року Україна провела урочисту церемонію, присвячену знищенню мільйона протипіхотних мін типу ПФМ-1(С). У вересні 2018 року ми ліквідували другий мільйон протипіхотних мін, а в 2020-му ця цифра сягнула трьох мільйонів одиниць.
— Як рішення про вихід з угоди може вплинути на перебіг бойових дій?
● О. Жданов:
— Україна нині веде оборонну війну, тому ефективне мінування територій зменшить можливість ворога здійснювати “м’ясні” штурми. Швидко налагодити виробництво власних протипіхотних мін ми не зможемо. Тому будемо покладатися на допомогу західних партнерів. Про постачання протипіхотних мін Київ просив від початку повномасштабного вторгнення. Зрештою США надали їх лише минулого року. З огляду на те, що дедалі більше країн виходить з Оттавської конвенції, попит на такі міни найближчим часом зросте, а отже, і їхня ціна.
