Зупинити катастрофу на фронті, що поступово, але неминуче насувається, можна. Але закрутити гайки й посилити мобілізацію — не варіант, вважає співзасновник Першого добровольчого мобільного шпиталю імені Миколи Пирогова, ветеран російсько-української війни Геннадій Друзенко. “Боюсь, такими методами, як її провадять ТЦК, це тільки підважить і так хиткий суспільний баланс в Україні, — наголошує він. — Бо проблема ТЦК — не в браку мобресурсу, а у невмінні працювати чесно, ефективно та законно”.
Який варіант практичний? Нестандартну відповідь, за словами Друзенка, підказав командир одного з найефективніших підрозділів БпЛА в Силах оборони України (СОУ). Він запропонував скоротити армію удвічі. І відповідно вдвічі збільшити винагороду тим, хто залишиться на війні.
— Чи має ця ідея сенс?
— Так, воювати мають дрони, — певен Геннадій Друзенко. — Люди повинні ними керувати, а не сидіти місяцями в шанцях. Якщо воюватимуть дрони, а оператор дронів отримуватиме 3 — 5 тисяч євро на місяць (залежно від конкретних результатів роботи), то в нас не буде критичного дефіциту особового складу і з’явиться здорова конкуренція за посади в СОУ. А отже, відпаде потреба мобілізувати алкоголіків, наркоманів, психів та доходяг. Ба більше, нарешті буде можливість демобілізувати тих, хто своє чесно відвоював. А вітчизняний ВПК отримає неймовірний стимул для прискореного розвитку.
— Згоден із тим, що підходи до мобілізації треба змінювати, — зазначає командир відділення розвідки та коригування ударних безпілотних авіаційних комплексів Ігор Криворучко. — Той шлях, яким рухається влада, неправильний: людей фактично намагаються мобілізувати примусово, сподіваючись на те, що вони воюватимуть. Але, як свідчить практика, чимало з них за першої ж нагоди ідуть у СЗЧ (самовільне залишення частини. — Авт.).
Разом з тим не поділяю думку, що варто скоротити армію удвічі й воювати суто дронами. Такий підхід часто висловлюють фахові військові, зокрема й оператори БпЛА, які до кінця не розуміють, що відбувається на лінії боєзіткнення. Насправді ж просування ворога майже завжди стається через відсутність нашої піхоти. Ворожий штурмовик підходить, бачить, що там нікого немає, доповідає про це своїм, або ж ті спостерігають, що його не зустріли кулеметним чи автоматним вогнем, і розуміють, що на цій ділянці порожньо. Далі, впродовж доби, противник саме там чинить тиск. Російські штурмовики просуваються скрізь, де не наражаються на опір піхоти. А дронарі змушені відходити з позицій, щоб не потрапити в оточення.
Так от. Певний час оператори БпЛА можуть на підході втримати ворожих штурмовиків і знищувати їх, поки вони намацують слабкі місця. Але на 100% замінити піхоту дронами чи роботами абсолютно неможливо. Додам, що на гарячих ділянках нині немає дефіциту операторів БпЛА чи засобів, якими вони працюють. Утримати позиції нині не вдається саме через те, що немає свіжої та мотивованої піхоти.
— Погоджуюся з тим, що воювати мають дрони, — додає військовий аналітик Олександр Кочетков. — Але проблема в тому, що всі, хто хотів захищати країну — чи у складі підрозділів БпЛА, чи деінде — вже на фронті. Оператори безпілотників теж наражаються на величезну небезпеку. Бо навіть якщо вони у бліндажі, ворог намагається їх вишукати та атакувати (так само, до речі, роблять і наші). Якщо людина дуже боїться, то навіть заради великих грошей у підрозділ БпЛА не піде.
Єдине — можна залучати більше людей на посади операторів дронів-перехоплювачів для протиповітряної оборони в тилу. Адже ворог постійно збільшує кількість безпілотників, якими нас атакує. Буде більше дронарів загалом — буде легше на фронті. Але піхота все одно потрібна.
— Чи погоджуєтеся з тим, що наразі ставку на дрони зробити неможливо?
● Г. Друзенко:
— Звичайно, що за день чи за місяць людей дронами не заміниш. Але поступово це можна зробити. Відомо, що бригада Нацгвардії “Хартія” і Третя штурмова уже здійснювали атаки без участі людей, лише за допомогою роботів та дронів. Якщо можна атакувати, відповідно, можна й захищатися. Тим паче, що дрон, на відміну від людини, не спить, його сонячний удар не вразить. Надійність дрона вища, ніж надійність людини. І поставивши у шанцях, умовно кажучи, роботів, які стріляють, ми отримаємо вищий результат. Можна використовувати й самі платформи, які приїжджають з кулеметом та стріляють. Вони підлягають удосконаленню. Але будьмо відверті: і солдати з тією якістю мобілізації, яка триває нині, не найвищого рівня. Часто це старші люди, у не надто хорошій фізичній формі, яких так-сяк повчили протягом півтора місяця.
Ще три роки тому тотальна війна дронів, які нині завдають 80% уражень на фронті, здавалася нереальною. На початку повномасштабного вторгнення ми навіть мріяти не могли про цілком роботизовані операції, у яких дрони не тільки вибивають ворога з позицій, а й беруть полонених. І евакуація поранених безпілотними системами ще вчора здавалася фантастикою. За пів року можна зробити так, щоб 80% чи навіть 90% захисту наших опорних пунктів забезпечували дрони. Питання лише у масштабуванні виробництва. Тоді ми будемо наймати людей на операторів, а не на “м’ясо”, перепрошую, що перебуває в окопах іноді по 100 — 200 днів. Такі зміни більш ніж реальні в річній перспективі.До речі, за дуже оптимістичними оцінками, Україна втратила у цій війні більш як 100 тисяч загиблими. Офіційні виплати за кожного — 15 мільйонів гривень, або 300 тисяч євро. Загалом виходить 30 мільярдів євро. За ці гроші можна закупити купу дронів. На відміну від людей, вони — відновлювальний ресурс.
