Після демобілізації взявся волонтерити. У своїй майстерні ветеран облаштував виробництво окопних свічок. А також сувенірів, всі гроші за які віддає на потреби армії. Каже: це його невеликий внесок у перемогу, адже за станом здоров’я більше не може тримати зброю в руках.
“До повномасштабного вторгнення я їздив на заробітки за кордон, займався будівельними роботами. Строкової служби не проходив, але після 24 лютого 2022-го зрозумів, що прийшов час воювати. Тож пішов із сусідом у військкомат. Ні хвилини не вагався, адже Україна в біді, треба батьківщину боронити, — розповідає 44-річний Микола Сакідон. — Потрапив у 85-ту бригаду ТрО, служив стрільцем. Виконував бойові завдання на Донеччині. Всіляко бувало — дивом виживали під обстрілами, рятували один одного під кулями, втрачали своїх хлопців. Це було найважче... У 2023 році в мене почались проблеми зі здоров’я — нерви не витримали, цукор підвищився до 25 одиниць. Довелось колоти інсулін, бо таблетки не допомагали. Зрештою того ж року мене звільнили зі служби через хворобу, лікуюся досі. Вдома зрозумів, що сидіти склавши руки не можу. Тим паче що в мене зять, племінник, сват і багато друзів на передовій, знаю їхні потреби. Вирішив закривати збори по змозі. На замовлення військових у холодну пору року виготовляв окопні свічки. За цей час переробив майже тисячу кілограмів воску. Потреба в окопних свічках завжди є, бо можна і зігрітись, і підсвітити у бліндажі, і речі висушити. Баночки збираю протягом всього літа, а восени-взимку виготовляю свічки. Парафін купую за власний кошт, замовляю з Польщі, бо там він значно дешевший”.
За словами ветерана, він і раніше любив працювати з металом. Вдома самотужки зварив ворота та інші вироби. Нині ж повернувся до того заняття. “Облаштував майстерню, придбав спеціальний верстат. Маю генератор, тому вимкнення світла не страшні, — зауважує співрозмовник. — Волонтери та воїни дають мені використані гільзи. Везу їх до токаря, дещо підточую сам, розписуємо — і виходять гарні склянки, сувенірні брелоки, подарункові скриньки та інші речі. Вже готові вироби передаю на благодійні аукціони, лотереї. У нас за металеву скриньку можна вторгувати до 2500 гривень, а за кордоном ціни вищі. Наприклад, нещодавно в лотереї ми заробили 500 євро за виріб. То 100 євро дав на медикаменти, стільки ж на машину, і за 300 євро купив воїнам джерело безперебійного живлення. Велика потреба у дронах, то й на них даю кошти з продажу. Щиро кажучи, ні разу не рахував, скільки задонатив, але це десятки тисяч... Коли бійці просять харчі, разом з родиною передаємо на передову консервацію, продукти тривалого зберігання. Раніше приганяв з-за кордону машини, бо маю право виїжджати. Та тепер більше зосередився на творчості. Ось телефонував племінник: їхню машину знищив російський КАБ, то мусимо швидко закрити збір на неї. Доки матиму змогу та сили, працюватиму заради нашої армії. Мрію, аби з фронту повернулись мої рідні. І ми знову зібрались за великим столом та підняли келих за нашу перемогу”.
