У чоловіків мобілізаційного віку можуть попросити пред’явити військово-обліковий документ під час надання адміністративних послуг, які входять до компетенції органів Міністерства юстиції, заявив профільний міністр Денис Малюська.
“Це нормальний, правильний, природний процес. Я не можу сказати, що ми повсюдно запровадили такий механізм. Але, на моє переконання, він буде з’являтися все частіше. Все частіше для надання послуг військовозобов’язаним держава буде запитувати у них військово-обліковий документ”, — наголосив очільник головного юридичного відомства країни. То які послуги можуть не надати без військового квитка?
— Найперше без військово-облікового документа чоловікам віком від 18 до 60 років неможливо одержати консульські послуги за кордоном, — пояснює адвокатка Марина Бекало. — Йдеться про посвідчення довіреностей та договорів, засвідчення документів, реєстрацію актів цивільного стану та отримання паспорта. Виняток становлять оформлення посвідчення особи на повернення в Україну, вчинення консульських дій щодо дітей громадянина України, другий з батьків яких є іноземцем або особою без громадянства, а також — вчинення дій за заявами українців, котрі перебувають під арештом, затримані чи позбавлені волі за кордоном.
Водночас на території України без наявного військово-облікового документа непросто подати заяву на реєстрацію шлюбу, оформити внутрішній та закордонний паспорти, вступити на навчання до закладу освіти, працевлаштуватися, зареєструвати місце свого проживання. Щоб зареєструвати право на нерухоме та рухоме майно, оформити посвідчення водія військово-облікових документів на сьогодні не вимагають.
До речі, у профільному законодавстві, яке регулює питання державної реєстрації актів цивільного стану, також не зазначено вимоги про надання військово-облікового документа, зокрема при поданні заяви на реєстрацію шлюбу.
— Чому ж тоді посадові особи ДРАЦСу вимагають його?
— У заяві про державну реєстрацію шлюбу є графа, в якій зазначається відношення до військової служби. Зокрема, де людина перебуває на обліку або служить, яке має звання, які серія і номер військового квитка, тимчасового посвідчення чи дані приписного свідоцтва, — каже Катерина Аніщенко, членкиня Асоціації правників України та Національної асоціації адвокатів. — Іноді працівники ДРАЦСу можуть попросити надати такий документ для звіряння. Але це не обов’язкова вимога. Навіть якщо чоловік не подав військового квитка чи приписного свідоцтва, у реєстрації шлюбу йому не мають права відмовити.
● М. Бекало:
— Водночас, згідно із закону “Про військовий обов’язок і військову службу” та правилами військового обліку, органи ДРАЦСу повинні інформувати територіальні центри комплектування та соціальної підтримки про будь-які відомості та події, що стосуються військовозобов’язаних осіб, які підлягають внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану. Саме через це представники ДРАЦСів вимагають надати військово-обліковий документ при поданні заяви на реєстрацію шлюбу.
І ще одне. Судячи з того, якими темпами обмежуються права чоловіків віком 18 — 60 років, зокрема в одержанні адміністративних послуг, ймовірно, скоро слід очікувати зміни і в питаннях обмеження державної реєстрації прав на рухоме та нерухоме майно, вчинення нотаріальних та інших реєстраційних дій. І тоді справді без військового квитка не можна буде ні одружитися, ні купити квартиру, ні скласти заповіт.
— Деякі медичні заклади також просять чоловіків призовного віку показати військовий квиток. Чи законно це?
— Хоча жодних обмежень щодо лікування військовозобов’язаних у закладах охорони здоров’я чинним законодавством не передбачено, на практиці не все так просто, — зауважує Віра Тарасенко, адвокатка. — Перший скандал з цього приводу вибухнув минулого року на Прикарпатті. Тоді голова однієї з райдержадміністрацій заявив, що чоловіків призовного віку, котрі не стоять на військовому обліку, не будуть лікувати стаціонарно, а медичні заклади повинні повідомляти в ТЦК про їх госпіталізацію навіть у разі надання невідкладної допомоги. Згодом чиновники Івано-Франківської ОВА виправдовувалися, що це, мовляв, “перегин на місцях”, і тема заборони лікування військовозобов’язаних чоловіків на якийсь час зникла.
Але з осені минулого року ситуація знову стала загострюватися. І нині доволі часто чоловіки скаржаться, що коли звертаються до комунальних лікарень, то в них цікавляться, чи стоять на військовому обліку і навіть інколи вимагають документ на підтвердження. Коли ж його немає, то посилають у територіальний центр комплектування. Звичайно, якщо людина потребує невідкладної допомоги, ніхто про військово-облікові документи не питає. А от коли йдеться про довготривале лікування чи заплановану операцію, то тут без пред’явлення військового квитка чи довідки з ТЦК про перебування на обліку не завжди можна обійтися. Позаяк у лікарнях є відповідні листи-вимоги територіальних центрів комплектування. Якщо ж таких документів не пред’явити, то медики під будь-яким приводом відмовляють у госпіталізації, наприклад, покликаються на перебування лікаря у відпустці чи брак місць у палатах. Тому у великих містах чоловіки воліють звертатися до приватних лікарень, котрі жодних довідок не вимагають.
