Не всі, хто успішно склав іспити, нині можуть вступити на навчання за держзамовленням. “Моя донька закінчила бакалаврат із відзнакою, отримала високі бали з ЄВІ (єдиний вступний іспит. — Авт.), але на бюджет навряд чи пройде, — бідкається один із наших читачів, учасник АТО, нині комісований. — Бо пільговикам дістаються фактично всі державні місця. То, щоб моя дитина вчилася безоплатно, я маю знову піти на війну й загинути? Це трохи неправильно...” То наскільки виправдано під час вступної кампанії до уваги брати не лише знання, а й складні життєві обставини абітурієнтів? Дискутуємо на цю тему разом із засновником Всеукраїнської освітньої компанії ЗНО Setstud Олександром Кондратюком, експертом з питань освіти Українського інституту майбутнього Миколою Скибою та членом правління ГО “Українська асоціація дослідників освіти” Володимиром Бахрушиним.
— Чи справді в нас надто багато пільговиків? I пільги, так би мовити, домінують над знаннями?
● О. Кондратюк:
— Я б так не сказав. У нас доволі складна система вступу. Наприклад, при вступі за держзамовленням на бакалаврат передбачено право на індивідуальну співбесіду замість НМТ (національного мультипредметного тесту. — Авт.) у межах двох квот. Квота-1 — це постраждалі учасники Революції Гідності; учасники бойових дій; особи з інвалідністю та особи, яких визнано позбавленими особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.
Квота-2 — це ті, хто проживає на тимчасово окупованій території, на території населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, чи на території активних бойових дій. Зауважу, що ці особи можуть брати участь у конкурсному відборі лише в разі, якщо отримають потрібну кількість балів за кожний з предметів за результатами співбесіди. Тобто знання все одно потрібні.
Зі 100% бюджетних місць 10% виділяють на квоту-1, 10% — на квоту-2, решта 80% залишається для вступників на загальних засадах. Водночас маємо розуміти, що кількість бюджетних місць, яку оголошують на початку вступної кампанії, зазвичай не відповідає реальній кількості. Бо є такий механізм, як згоряння бюджетних місць, коли певна кількість вступників не досягає мінімального бала в межах відбору на конкретну спеціальність, а не в межах конкурсу вишу. Для прикладу, позаторік згоріло 40% бюджетних місць. Багато хто, мабуть, вважав, що не зміг пройти на бюджет, бо більшість місць посіли пільговики. Але ж це не так.
— А хто має право на пільговий вступ до магістратури?
● О. Кондратюк:
— Тут спеціальні умови вступу — співбесіда з іноземної мови замість ЄВІ та фаховий іспит замість ЄФВВ (єдине фахове вступне випробування. — Авт.). Ними можуть скористатися постраждалі учасники Революції Гідності, учасники бойових дій, особи з інвалідністю.
Водночас як на бакалавраті, так і на магістратурі передбачена можливість переведення з контрактної форми навчання на бюджетну для низки пільгових категорій осіб. Це діти загиблих захисників та учасників Революції Гідності, діти зниклих безвісти під час воєнних дій, особи з інвалідністю I, II груп, діти-сироти й так далі. Але переведення можливе лише під час навчання за умови, наприклад, якщо з’явиться місце після відрахування когось із бюджету.
● В. Бахрушин:
— На бюджетні місця пільговики можуть потрапити й у разі, якщо вступники із рекомендацією до зарахування на бюджет не підтвердили, що готові навчатись за обраною освітньою програмою (як відомо, абітурієнт має право подати п’ять заяв на бюджет). Для прикладу, цього року приблизно 10% вступників не підтвердили, що навчатимуться за обраною спеціальністю. У минулі роки таких було від 8 до 12%.
— Наскільки виправдана така система пільг? Чи передбачені спеціальні умови вступу в західних країнах?
● В. Бахрушин:
— У світі дуже часто такі питання вирішують не через пільги для зарахування до вишу, а через можливість безоплатного навчання на підготовчих курсах. Варто й нам взяти цей досвід на озброєння. А ще було б доречно виплачувати студентам-пільговикам спеціальні стипендії та компенсувати вартість проживання у гуртожитку. Це великі витрати, тому наш Мінфін нині не дуже готовий підтримувати такі ідеї. Але їх обговорюють, і я думаю, що згодом, після війни, а може, й раніше проблему буде вирішено.
Зауважу, що пільги, про які йдеться, закріплені в багатьох законах. Кабмін не може просто взяти їх і скасувати. Навіть коли була спроба обмежити фінансування пільг через підготовку спеціального законопроєкту, нічого з цього не вийшло. Тому що пільги в час війни — дуже резонансне питання, політики не готові скасовувати їх.
● М. Скиба:
— А от я вважаю, що цю систему треба змінювати. У пріоритеті мають бути знання. А якщо хочемо підтримати дітей загиблих захисників, переселенців чи дітей з інвалідністю, то можна передбачити для них спеціальні ваучери на навчання. При цьому ваучери мають бути на ті спеціальності, фахівців яких бракує державі. Якщо держава компенсуватиме пільговикам вартість навчання, то вони можуть без проблем вступати на контракт. Додам, що в умовах нинішньої системи вступу, коли важко вступити на бюджет, є ризик, що багато талановитої молоді виїжджатиме на навчання за кордон.
● О. Кондратюк:
— Не варто порівнювати нашу ситуацію із ситуацією у західних країнах. Адже там немає війни, отже, серед вступників немає переселенців, дітей учасників бойових дій чи полеглих захисників. А саме ці категорії становлять левову частку пільговиків. Але, попри все, систему надання пільг можна переглянути й удосконалити.
