Загалом документ передбачає два варіанти розпоряджання коштами: перший — на розсуд самого захисника, другий — за чітко визначеною схемою.
— На жаль, у нас дуже велика кількість полонених і зниклих безвісти. Їм, згідно із законодавством, нараховують грошове забезпечення. Але отримати виплати захисники самостійно досі не могли — гроші надходили їхнім рідним чи близьким, — коментує член парламентського комітету з питань бюджету Олексій Гончаренко. — Бувають випадки, коли усе грошове забезпечення дістається фактично сторонній для військового особі — колишній дружині, яка, згідно зі статтею 242 Цивільного кодексу України, є законним представником їхніх неповнолітніх дітей. При тому, що захисник уже сплачує аліменти на утримання цих дітей. І виходить так, що військовослужбовець, повернувшись із полону, залишається без грошей на відновлення, реабілітацію та інколи з боргами за комунальні послуги чи оренду житла.
— Як військовий тепер може розпоряджатися своїм грошовим забезпеченням? Що передбачає закон?
— Він може написати особисте розпорядження і перелічити осіб, які отримуватимуть виплати, вказавши частку таких осіб у відсотках. Оригінал цього розпорядження військовий має передати командирові частини або керівникові служби для зберігання в особовій справі.
Якщо військовий не складе особистого розпорядження, 50% грошей у першу чергу виплачуватимуть рівними частками дружині (чоловікові), законним представникам дітей, дітям, які є особами з інвалідністю з дитинства, незалежно від їхнього віку, та батькам.
У другу чергу, якщо не має представників із першої черги, гроші надходитимуть повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець, у загальному розмірі, що не перевищує 20%. У разі загибелі чи смерті військовослужбовця невиплачені суми грошового забезпечення зарахують до складу спадщини.
Зауважу, що ці правила не поширюються на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військову частину чи місце служби або дезертирували зі Збройних сил України.
