Кирило Шульга також став першим пацієнтом, якому для загоєння великої рани на нозі застосували штучний матеріал.
...Трагічний вечір 15 жовтня минулого року Юлія Шульга не забуде ніколи. “Зателефонував друг мого сина Кирилка й сказав, що той потрапив під вантажівку, — розповідає пані Юлія.— Мерщій прибігла туди й неподалік великої машини з увімкненою “аварійкою” побачила на асфальті білу кофтину сина, він лежав непритомний”.
Травмованого підлітка в украй важкому стані “швидка” доправила до районної лікарні, де йому надали першу допомогу й відправили до Львова. У пацієнта був струс мозку й величезна рана на правій нозі. Стояло питання ампутації, але медики доклали всіх зусиль, аби врятувати ногу Кирила.
“У пацієнта була дуже глибока й велика за площею рана, — каже Галина Саян, керівниця міського Центру термічної травми й пластичної хірургії ТМО №1. — Розмір рани вимірюється у відсотках — 1% відповідає долоні пацієнта. У Кирила рана на правій нозі була близько 7% — нижче й вище коліна. Тож навіть перев’язки йому робили під наркозом”.
Зрештою Кирило став другою дитиною в Україні, якій застосували алотрансплантат, тобто шкіру від посмертного донора. Це потрібно було для того, аби підготувати ранову поверхню до пересадки власної шкіри пацієнта в подальшому.
“Перші три місяці Кирилко взагалі не вставав з ліжка, — пригадує мати. — Потім став ходити з милицями, займався з фізіотерапевтом, аби розробити м’язи, сухожилля та суглоби”. Але утворилась рубцева тканина, яка призвела до розвитку контрактури (порушення рухомості). Через це Кирило не міг повністю розігнути ногу в колінному суглобі.
Наприкінці літа лікарі вирішили провести Кирилові чергове оперативне втручання, аби висікти рубці й пересадити на цю ділянку власну шкіру пацієнта. “Але під час операції виявилося, що внаслідок травми нерви тепер розміщені занадто близько до поверхні, — пояснює Галина Саян. — Якщо це не виправити, пацієнт потерпатиме від хронічного болю. Тож ми прийняли рішення застосувати замінник дерми австралійського виробництва — це штучний синтетичний матеріал, який стає “подушкою” між прилеглими тканинами й пересадженою потім шкірою. Замінники дерми широко застосовують у розвинутих країнах, в Україні ж вдались до цього вперше. Протягом чотирьох тижнів це покриття проростало власними судинами пацієнта. Відтак ми отримали змогу провести пересадку його шкіри, взятої зі стегна”.
“Загалом Кирилу провели більше як 20 операцій, — каже пані Юлія. — Шкіра поволі приживається”.
