“Ми не можемо допустити безглуздого витрачання коштів на експерименти деяких міністрів, як-от провальний кешбек, що дав приріст ВВП, менший за статистичну похибку”, — таку заяву днями зробив голова комітету ВРУ з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев.
Депутат стверджує, що потенціал зростання програми “Національний кешбек” поступово вичерпується. На це нібито вказує зменшення середньої виплати коштів на одного учасника програми, а також зниження темпів приєднання до неї виробників. То що не так із цим проєктом? І яку мету ставив перед собою уряд, запускаючи його?
— По-перше — підтримати вітчизняного виробника, тому що за цією програмою 10% вартості національного товару повертається його виробникові, — каже голова Комітету економістів України Андрій Новак. — По-друге — збільшити на 10% купівельну спроможність людей, які користуються цією програмою, бо і їм надходить бонус за купівлю української продукції.
— Запроваджуючи цю програму, уряд очікував, що українці купуватимуть більше товарів національного виробника та менше іноземних, що прискорить зростання ВВП та знизить дефіцит зовнішньоторговельного балансу, — додає кандидат економічних наук Олександр Хмелевський. — Проте фахівці одразу попереджали, що вона не дасть очікуваних результатів і що уряд лише даремно витратить кошти.
— Тобто проєкт не виправдав себе? Якщо так, то — чому?
● О. Хмелевський:
— З вересня 2024 року по січень 2025-го виплати за “Національним кешбеком” становили 1,244 мільярда гривень. Тобто в межах програми за п’ять місяців реалізовано товарів лише на 12,4 мільярда гривень, що становить приблизно 1,4% загального обсягу товарообігу за цей період. Мінекономіки оцінило вплив програми на зростання ВВП в 0,001%. Дефіцит зовнішньої торгівлі за підсумками 2024 року досяг рекордного значення в історії України — 29,1 мільярда доларів, що на 1,6 мільярда доларів більше, ніж за 2023 рік.
Жодної зі своїх цілей програма не досягла. Натомість держава лише на виплати кешбеку витратила понад 1,2 мільярда гривень. Цікаво, чи відповідатимуть чиновники, які розробляли цю програму, за завдані державі збитки? А чи й далі вигадуватимуть нові безглузді програми?
— Змінити споживчі настрої людей якимсь невеличким кешбеком доволі важко. Якщо споживач середнього чи вищого класу купує 70% імпортних товарів і 30% українських, то жодні 10% повернених коштів не змусять його віддавати перевагу українському, — вважає координатор експертних груп Економічної експертної платформи Олег Гетман. — Тим часом малозабезпечені люди, які й так купують українське, бо воно дешевше, отримуватимуть цей кешбек за рахунок інших платників податків. Бо кошти не беруться з повітря. Це ми всі разом заплатили податки, і тепер покупцям, які оформили собі картки “Національного кешбеку”, із цих податків нараховують бонус. Тобто тут ідеться не так про зміну споживчих настроїв, як про дотацію певних категорій осіб.
— Які ще причини провалу?
● О. Хмелевський:
— Система виплат організована доволі складно. Людина має відкрити спеціальну картку для нарахування їй кешбеку. Держава ж заодно вирішила здобути доступ до інформації про рух коштів на банківських рахунках громадян, що було передбачено в угоді про картку “Національний кешбек”. Чимало українців саме через це відмовилися від участі у програмі.
Зауважу, що люди здебільшого купують декілька товарів у магазині за раз. Розраховуючись за придбане, вони були змушені розділяти товари, які беруть участь у програмі, і товари, які не беруть участі, що також доволі незручно. Використати нарахований кешбек можна лише на певні товари та послуги протягом певного періоду. Залишок кешбеку згорає. Тут також виникають труднощі. Треба, щоб сума кешбеку відповідала сумі до сплати за товари чи послуги. Тому навіть ті громадяни, які взяли участь у програмі, не завжди, роблячи покупки, оформляли їх через “Національний кешбек”.
Плюс у програмі взяли участь лише 1700 виробників, що обмежило коло продукції. Зауважу, що покупець, обираючи товар, звертає увагу не лише на його ціну, а й на бренд та якісні характеристики. Тому програма не привела до переорієнтації споживачів із купівлі іноземних товарів на національні. Люди і далі придбавали ті товари, які їм подобалися.
— Чи згорне уряд програму після того, як вона не дала очікуваного ефекту?
● А. Новак:
— Заплановано, що програма працюватиме до кінця 2025-го. Думаю, що вже ближче до кінця року будуть нові статистичні дані. І тоді Мінекономіки, яке ініціювало програму, вирішуватиме, чи варто її продовжувати. Але вважаю, що навіть мільярд гривень, використаний за цією програмою, — це певна, хоч і незначна підтримка наших виробників та споживачів.
● О. Хмелевський:
— Національного виробника треба стимулювати дешевими кредитами, низькими податками тощо. Проте влада забезпечує режим вільної торгівлі з багатьма країнами, що призводить до захоплення ринку іноземними товарами та банкрутства українських підприємств. Нам треба відмовитися від вільної торгівлі, інакше українське виробництво і далі занепадатиме, а дефіцит торгового балансу зростатиме, що врешті-решт закінчиться істотною девальвацією гривні та гіперінфляцією.
