Скільки грошей потрібно людині на місяць, щоб оплатити мінімальний набір харчів, непродовольчих товарів і послуг, потрібних їй для життя? У Міністерстві соціальної політики вважають, що 7064 гривні 62 копійки. Цю суму, зазначають в уряді, розраховано з огляду на ціни у червні 2024 року.
Зокрема, на харчі працездатній особі мало б вистачити 3724 гривні на місяць, на комуналку — 1214 гривень, на послуги зв’язку — 67 гривень, на транспорт — 375 гривень, на побутові послуги, як-от ремонт одягу та взуття, — 156 гривень, на послуги культури, зокрема квитки до музею чи на концерт, — близько 180 гривень.
Фактичні ж показники прожиткового мінімуму для кожної з категорій осіб (дітей до 6 років, дітей від 6 до 18 років, працездатних та непрацездатних осіб) удвічі вищі за ті, що закладені у держбюджеті. “Так, є частина пенсіонерів, які живуть на ці гроші, ще й комуналку сплачують. Але хотілося б побачити, як за 7 тисяч гривень протрималися б місяць Зеленський, Шмигаль чи Стефанчук”, — обурюються люди.
Що не так із прожитковим мінімумом в Україні? З’ясовуємо у розмові з головою Комітету економістів України Андрієм Новаком та експертом з питань соціальної політики Андрієм Павловським.
— У Мінсоцполітики вважають, що працездатній особі потрібно на прожиття щонайменше 7382 гривні, тоді як у держбюджеті розмір прожиткового мінімуму для цієї категорії осіб визначено на рівні 3028 гривень. Як розуміти таку розбіжність?
● А. Новак:
— Проблема з визначенням реального прожиткового мінімуму в Україні існувала всі роки незалежності. У державному бюджеті з року в рік зазначали прожитковий мінімум, який абсолютно не відповідав реальним цінам і тарифам у конкретний період. Це робили для того, щоб зменшити розміри інших соціальних платежів, тому що саме від прожиткового мінімуму відштовхуються у розрахунку мінімальної зарплати, мінімальної пенсії чи державної допомоги різним категоріям населення.
Те, що профільне міністерство тепер оприлюднило реальний показник прожиткового мінімуму, відповідно до нинішніх цін і тарифів, мене, правду кажучи, здивувало, Це означає, що треба перераховувати усі соціальні виплати і призначати їх у значно вищому розмірі.
● А. Павловський:
— Навряд чи урядовці перераховуватимуть соціальні виплати. Зазвичай прожитковий мінімум вони закладають на нижчому рівні, ніж реальний, бо кажуть, що грошей на вищі пенсії та допомогу в держави немає. Як на мене, прожитковий мінімум у країні має становити хоча б 10 тисяч гривень.
— На харчі, за розрахунками Мінсоцполітики, людині мало б вистачити 3724 на місяць, або 120 гривень на день. Як гадаєте, цієї суми досить?
● А. Новак:
— Цих грошей може вистачити, якщо купувати продукти в супермаркеті чи на ринку і варити їсти вдома. Тим паче якщо є можливість використовувати власну городину в сільській місцевості чи у приватному секторі міста. Але цієї суми аж ніяк не буде достатньо, якщо відвідувати заклади громадського харчування.
● А. Павловський:
— Дуже сумніваюся, що цих грошей вистачить навіть тим, хто куховарить удома. Запитайте у першої-ліпшої господині: до тисячі гривень вона витрачає за один похід до супермаркету чи на ринок. Додам, що, за даними соціологів, 32% сімей в Україні вистачає грошей лише на харчі, а 9% не вистачає навіть на харчі!
— Як вважаєте, чи адекватна сума витрат однієї особи на компослуги?
● А. Павловський:
— Ні, левова частка українців витрачає на комунальні послуги значно більше, ніж 1200 гривень. Навіть якщо одна людина живе в однокімнатній квартирі, сума витрат на світло, газ, воду, обслуговування будинку буде вищою.
— Чи може бути досить 375 гривень на проїзд протягом місяця?
● А. Павловський:
— Певен, що ні. Середня вартість проїзду в маршрутках — 15 гривень. Людині, яка дістається на роботу, потрібно заплатити 30 гривень в обидва боки. За 20 робочих днів набіжить 600 гривень. Декому ж доводиться доїжджати з інших населених пунктів, пересідати з одного транспорту на інший. Звісно, можна купити проїзний квиток на всі види транспорту, але такі можливості є лише в декількох містах України.
— А щоб оплатити зв’язок, можна вкластися у 67 гривень?
● А. Павловський:
— Ну це взагалі нереальний показник. Нині всі користуються мобільним зв’язком. І середній тариф мобільних операторів — 150 гривень на місяць. Не знаю, якими даними керувалися урядовці у визначенні цієї суми.
— Чи адекватна вартість послуг культури на місяць?
● А. Новак:
— Сума на послуги культури (які, правду кажучи, необов’язкові для життя людини, надто якщо вона рахує кожну гривню) майже втричі більша за суму послуг зв’язку, без якого людині годі обійтися. На мою думку, це нелогічно.
Хай там як, але навіть тих 179 гривень на квитки до театру чи кінотеатру, на виставку чи на концерт, буде мало. Хіба що на щось найдешевше. Тут урядовці відштовхуються від радянських соціальних стандартів, які передбачали один похід на місяць у театр чи у кіно.
— На непродовольчі товари припадає 1196 гривень. Їх, на вашу думку, досить?
● А. Новак:
— Непродовольчі товари — розмите поняття. Сюди входять і гігієнічні засоби, і побутова хімія, і одяг, і взуття. Щоб вкластися в цю суму, треба купувати хіба що щось найдешевше. І якщо якусь річ гардеробу, то лише одну на місяць.
— Про що загалом свідчать ці розрахунки?
● А. Новак:
— Насправді Міністерство соцполітики визнало, що в нас за межею бідності живе дві третини громадян. Чому роблю такі висновки? На сьогодні в Україні понад 11 мільйонів пенсіонерів. З них більш як 10 мільйонів отримує меншу пенсію, ніж оприлюднений показник прожиткового мінімуму 7 тисяч гривень.
У нас майже 9 мільйонів вимушених внутрішніх переселенців, які отримують допомогу 2,5 тисячі гривень на дорослого і 3,5 тисячі гривень на дитину. Тобто навіть якщо скласти разом, це менш ніж 7 тисяч. Мінімальну зарплату, яка менша за перерахований прожитковий мінімум (8 тисяч гривень до вирахування податків, на руки — 6440 гривень), отримує майже 1,5 мільйона громадян.
Крім того, у цих розрахунках ніхто не бере до уваги, що значна частина населення орендує житло, а це вагома сума витрат. Також не враховано вартості ліків, без яких мало хто нині обходиться і які сьогодні дуже дорогі. За 7 тисяч гривень — це режим не життя, а виживання.
