Коли я гостювала у своєї подруги у селі на Рівненщині, то почула не одну скаргу місцевих на нікудишнє мобільне покриття тут. Мешканцям міст, мабуть, дивно таке чути, але в Україні досі є безліч населених пунктів, де, щоб дотелефонуватися до когось, треба ледь не на найвищу сосну залізти — інакше мережу впіймати неможливо.
“УВАГА-УВАГА! ЛОВИТЬ БІЛОРУСЬКА МЕРЕЖА!”
...Село Новосілля, Рівненщина. Неподалік — кордон із Білоруссю. Анастасія Погорілець розповідає, що зв’язок у її селі “тягне” лише де-не-де. “Зловити мережу в нашому будинку можна лише у двох точках, та навіть звідти додзвонитись кудись — завдання підвищеної складності!”, — каже вона.
“Якось я дуже сильно поранила руку на кухні, — долучається пані Галина, мама дівчини. — Відкрита рана, кров б’є фонтаном...
Внаслідок цього я знепритомніла”. “А я не могла дотелефонуватися до когось зі знайомих, щоби відвезли маму до лікарні”, — пригадує Анастасія.
“Якось трапилася в нас пожежа, — каже пан Валерій, батько дівчини. — Думаєте, був час ловити мережу, аби викликати пожежників? Де там! Вогонь гасили самі”.
У сім’ї розповідають, що досить часто “ловлять” білоруську мережу замість української. Але з нею вхідні й вихідні дзвінки коштують дуже дорого — по 30 гривень за хвилину розмови. “Коли до мене приїжджають гості, я одразу попереджаю: “Увага-увага! Ловить білоруська мережа!” А де українська? А нема!
ПЕРЕГОВОРНИЙ ПУНКТ — БІЛЯ СТАЙНІ
Село Явірник на Івано-Франківщині. Тут та сама проблема — мобільна мережа ловить лише точково.
“Особливо проблемними є населені пункти Явірник та Буркут, — розповідає голова Зеленської ОТГ Володимир Феркалюк. — Неподалік — прикордонна застава. Наче і стратегічно розташований населений пункт, та з мобільним зв’язком зовсім не таланить. ХХІ століття, а в нас такі проблеми...”
Місцеві розповідають, що коли зникає електропостачання, то за годину вже нема й мобільного зв’язку у чотирьох населених пунктах.
“У великих містах вже давно є 3G, 4G, а у нас що? — обурюється газда Іван Максим’юк. — Ловиш мережу під стайнею, біля плоту або на горищі. Знайшов? Тоді стій і не дихай. Часто говоримо через гучномовець, бо мережа може з’явитися, наприклад, аж під стелею.
Ось у мене діти живуть в райцентрі. Кожного разу мусимо домовлятись, о котрій годині зідзвонимося”.
ГАЗДА КИНУВ ТЕЛЕФОН У ПІЧ
Село Мала Виженка на Буковині. Знайомлюся тут з Павліною Клим, багатодітною мамою. Жінка каже, що без мобільного зв’язку в селі зовсім біда.
“Якось родичу посеред ночі погано стало. Треба було “швидку” викликати. Тож я побігла за сотню метрів від хати — там є одна точка, де ловить мережа”, — розповідає пані Павліна.
Назустріч нам іде Марія Стеф’юк — з двома величезними відрами в руках: “Моїй бабусі — 90 років. А як, не дай Боже, серце схопить? Як просити про допомогу, якщо “поділок” мережі майже завжди нема?”
На подвір’ї порається Світлана Клим. “Ми помітили: коли на деревах листя, зв’язку майже немає, — розповідає жінка. — Тому екстрені випадки в той період у нас ставатися не повинні”, — сміється.
“Ох і нервів нам ті мобілки роблять! — обурюються місцеві мешканці. — Безліч разів набираєш номер, а гудків немає! Один газда так розсердився на той телефон, що кинув у піч — а навіщо він без мережі?”.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як працюють і скільки заробляють українські швачки.
