З-під постійних обстрілів уже вдалося вивезти дві тисячі пенсіонерів, прикутих до ліжка, та людей з інвалідністю.
— З яких населених пунктів ви отримуєте найбільше заявок на евакуацію?
— Нині можемо евакуйовувати людей тільки з підконтрольних Україні територій, — каже Ярослав Корнієнко, координатор евакуації маломобільних ГО “Восток SOS”. — Найбільше — з Бахмуту, Сіверська, Краматорська, Слов’янська та Соледару. Намагаємося вивезти всіх, хто відправляє нам заявки. Навіть якщо в місті ведуться активні бойові дії. Знаходимо водіїв, які готові ризикнути, і їдемо, бо людей потрібно рятувати.
— Як налагоджено цей процес?
— Нам телефонують на гарячу лінію +38 044 333 78 62 й залишають заявку. Ми складаємо список, сортуємо за адресами, розробляємо маршрут та надсилаємо його екіпажу. Наші водії забирають людей і відвозять на залізничний вокзал, із якого щодня курсує евакуаційний потяг.
— I що відбувається потім?
— Багато кого відправляємо на Західну Україну. Якщо є родичі, допомагаємо дістатися в будь-яке місто, за заявкою. Проте найчастіше люди не знають, що далі робити і куди їхати. У такому разі відвозимо їх до Дніпра. Більшість евакуйованих залишається в Тимчасовому прихистку для осіб з інвалідністю. На жаль, у нашій країні він єдиний, де можуть надати належні умови для проживання внутрішньо переміщених осіб з фізичними вадами...
— Яка з історій порятунку була найскладнішою у вашій практиці?
— Нещодавно ми евакуювали подружжя пенсіонерів із Донецька. Їм по 76 років. Жінка прикута до ліжка, чоловік також хворий і не може її доглядати. До нас звернулася їхня дочка. Жінку довелося транспортувати лежачи, бо вона мала зонд для дихання та катетер із крапельницею. Донька їх зустріла у Запоріжжі — так сім’я нарешті возз’єдналася.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, чи може НАТО вступити у війну
