Мешканець Острозького району на Рівненщині дізнався, що його односелець начебто поцупив у продавчині місцевого магазину мобілку. Наступного дня, зустрівши “мародера” у крамниці, чоловік вирішив його покарати: витягнув на вулицю, прив’язав липкою стрічкою до електроопори й публічно відгамселив дерев’яною палицею по сідницях.
Чи справді покараний був причетний до крадіжки телефону — не відомо. Він з численними синцями прийшов на експертизу. Фахівці кваліфікували гематоми як легкі тілесні ушкодження, а дії “борця за справедливість” — як катування (частина 1 статті 127 ККУ), тож чоловік потрапив на лаву підсудних.
Чим усе завершилося і як відстоювати справедливість так, щоб самому не втрапити до криміналу?
— Почнімо з того, що називати цивільних “мародерами” — некоректно, хоч цей термін від початку війни набув популярності, — пояснює юрист Української Гельсінської спілки Євген Федоричев. — Адже відповідно до статті 432 ККУ, мародерство — це викрадення на полі бою речей убитих чи поранених. В інших випадках слід говорити про крадіжку, грабіж тощо. У будь-якому разі вішати ярлик “злочинця” на підозрюваних — неприпустимо, оскільки є принцип презумпції невинуватості.
— Чим ризикує людина, яка з власної ініціативи покарала зловмисника?
— Катування (так трактували дії підозрюваного у ситуації на Рівненщині) — злочин, за який можна потрапити за грати не на один рік. Обвинувачений дістав мінімально можливе покарання (два роки позбавлення волі) завдяки тому, що вперше притягувався до кримінальної відповідальності та розкаявся у скоєному. Сама ж стаття передбачає позбавлення волі на строк від двох до п’яти років. А ті ж самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, караються ув’язненням на п’ять-десять років.
— Як потрібно поводитися людині, яка стала свідком злочину, щоб самій не опинитися на лаві підсудних, а зловмисник отримав покарання?
— Треба подбати про фото (відеофіксацію) злочину — з сучасними гаджетами це не проблема. Можна затримати підозрюваного (але без тілесних ушкоджень) і зателефонувати у поліцію. Громадське затримання допомагає зупинити злочин та перешкодити правопорушникові втекти. Але вчиняти над ним самосуд — неприпустимо. Це шлях до криміналу навіть за умов, що злочин буде доведено.
У ситуації в Острозькому районі доказів для підтвердження версії борця з “мародерством” очевидно забракло.
— До речі, чим завершилась та справа?
— Між підозрюваним і потерпілим була укладена угода про примирення. Відтак суд покарав його двома роками позбавлення волі і водночас звільнив від відбування покарання — з іспитовим терміном один рік.
