Володимир Зеленський і генеральний секретар Ради Європи Ален Берсе підписали у Страсбурзі угоду про створення Спеціального трибуналу для розслідування злочину агресії проти України. Експерти кажуть: це дасть змогу притягти до відповідальності військово-політичне керівництво РФ. Але коли?
— Підписання цієї угоди означає, що демократичний світ нарешті перейшов від слів до конкретних дій, — каже Микола Сірий, директор Центру досліджень воєнних злочинів при Інституті держави і права імені В. М. Корецького НАН України. — Країни Європи беруть на себе зобов’язання затримати причетну до злочину агресії особу, якщо вона з’явиться на їхній території, накласти арешт як на її майно, так і на майно держави-агресорки. Підписання угоди передує етапу створення Спецтрибуналу. Зазначу, що ця подія відбулася на фоні невизначеності США. Вашингтон дистанціювався від процесу переслідування РФ як агресора, пояснюючи це необхідністю збереження комунікації з Кремлем.
— Ще на самому початку російської агресії, у 2014 році, активізувалися розмови щодо притягнення винних до кримінальної відповідальності за нормами міжнародного права, — додає Володимир Пилипенко, доктор юридичних наук, керівник Українського центру соціально-правових досліджень. — Світова спільнота разом з українською стороною шукали шляхи покарання за такий злочин. Було кілька варіантів. Серед них, зокрема, створення трибуналу за рішенням ООН. Однак з огляду на імпотентність цієї організації зробити це неможливо. Тож ухвалено рішення створити судовий орган під егідою Ради Європи.
Договір щодо створення Спецтрибуналу повинен ратифікувати український парламент. Опісля відбудеться запуск ще одного важливого документа, а саме — договору про приєднання держав, які визнають юрисдикцію Спецтрибуналу та готові з ним співпрацювати, надавати допомогу (делегуючи до нього суддів, прокурорів). Росія, до речі, вже погрожує країнам, котрі наважаться до нього приєднатися.
— А що передбачає статут Спецтрибуналу?
● В. Пилипенко:
— Це основний документ, згідно з яким працюватиме ця іституція. Він визначає, що в складі Спецтрибуналу будуть три палати: палата попереднього провадження, котра складатиметься з одного судді; судова палата (три судді) та апеляційна палата, яка матиме п’ять суддів. Вони обиратимуться керівним комітетом, до якого входитимуть представники всіх держав, які визнають юрисдикцію трибуналу та підпишуть відповідний договір. Суддів обиратимуть таємним голосуванням, вони мають бути фахівцями у кримінальному та міжнародному праві. За свою роботу судді не отримуватимуть винагороди. Також буде обрано прокурора суду, який може мати заступника. Спецтрибунал міститиметься у Гаазі.
— Хто зрештою може опинитися на лаві підсудних?
● М. Сірий:
— Згідно з міжнародним кримінальним правом, за злочин агресії притягують до відповідальності не рядових виконавців (солдатів, котрі порушили звичаї та правила війни), а найвище керівництво держав — президента, ключових міністрів тощо. Це коло з 15 — 20 осіб. Мова про Путіна, російського прем’єра Мішустіна, міністра закордонних справ Лаврова та інших.
● В. Пилипенко:
— Лідери Білорусі та Північної Кореї також потенційно можуть бути включені до переліку осіб, які зазнають переслідування. Якщо докази свідчитимуть про те, що вони відіграли значну роль у злочині агресії проти України. Особливістю Спецтрибуналу є й те, що він матиме можливість здійснювати засудження заочно. Це великий плюс. Адже йдеться про перший в історії трибунал у зв’язку зі злочином агресії після Нюрнбергу. Це дасть змогу засудити Путіна й компанію, якщо вони не з’являться в суді. Максимальний термін покарання становитиме 30 років позбавлення волі, а то й довічне ув’язнення.
— А коли запрацює Спецтрибунал?
● М. Сірий:
— Сподіваємося, що наступного року. Адже належить сформувати корпус суддів, прокурорів, набрати технічний персонал (секретаріат, помічників). Роботи ще багато, але перший, дуже важливий крок уже зроблено.
