У Миколи Стельмаха з Хмельниччини 50 соток землі. Він сіяв там ячмінь, пшеницю та сою. І підрахував, на якій із цих культур можна заробити найбільше.
Цьогоріч пан Микола зібрав зі своєї ділянки 2,2 тонни ячменю. Заробіток такий — 8 тисяч 800 гривень (тонна ячменю цього року коштує 4 тисячі гривень). А скільки газда вклав у вирощування цієї культури?
“Щоб зорати город навесні, треба було заплатити 25 гривень за сотку (у сумі виходить 1 тисяча 250 гривень), а щоб його заскородити — 18 гривень за сотку (900 гривень), — каже пан Микола. — Ще 600 гривень коштувало насіння. Потім 500 гривень заплатив за мішок добрива. Ще 300 гривень вартували препарати для знищення бур’янів — 800 гривень. 1 тисячу 250 гривень витратив, щоб зібрати врожай (25 гривень за сотку)”.
Загальні витрати пана Миколи — 5 тисяч 600 гривень. Це означає, що чистого заробітку залишилося 3 тисячі 200 гривень.
“Вирощувати пшеницю, як показала моя практика, вигідніше, — каже господар. — Вона має вищу врожайність і коштує дорожче — 5 тисяч гривень за тонну. З такої самої ділянки і приблизно з такими ж витратами можна зібрати до 3 тонн зерна. Певна річ, якщо дотримувати всіх термінів та технологічних умов і якщо погода не підведе. Отож рахуємо: 3 тонни пшениці — це 15 тисяч гривень. Забираємо витрати — залишається 9 тисяч 400 гривень”.
Але ще вигідніше, зі слів господаря, вирощувати сою. З 50 сотих, каже він, зібрав 1,5 тонни зерна. “Ціна тонни на ринку коливається від 11 до 13 тисяч гривень, — розповідає пан Микола. — Щоправда, і насіння сої коштує дорожче. Щоб засіяти 50 сотих, треба витратити 1000 гривень. Це означає, що загальні витрати зростуть до 6 тисяч гривень. Півтори тонни сої продав за 18 тисяч гривень. Віднімаємо від цієї суми витрати і маємо 12 тисяч гривень чистого прибутку”.
Півтори тонни сої продав за 18 тисяч гривень.
Експерти ж додають: є чимало інших способів заробити на своїй ділянці.
“Варто звернути увагу на нішеві овочеві культури, наприклад, батат та спаржу, які лише набирають популярності в Україні, але масово їх ще не вирощують, — каже Олександр Синюк, керівник ГО “Земля Таврії”. — Обидві підходять для наших кліматичних умов. Однак слід врахувати, що першого врожаю спаржі на продаж доведеться чекати кілька років. Рослина має добре вкоренитися на ділянці. Втім, як тільки почнете продавати, витрати окупляться. Також вигідно вирощувати ранні тепличні овочеві культури — помідори та огірки.
Урожайність помідорів, залежно від сорту, становить від 300 до 500 кг із сотки. Якщо продати по 15 гривень за кілограм (мінімальна цьогорічна ціна), можна отримати від 200 до 300 тисяч гривень з половини гектара”.
Але в господарів постає ще таке запитання: де знайти покупців для продукції?
“Наприклад, у соціальних мережах. Можна вийти і на заготівельників або ж домовитися з ринками і збувати їм, — додає Олександр Синюк. — Ми у своєму регіоні пішли ще іншим шляхом — створили групу у вайбері для продавців і покупців товару. Вона налічує вже більше 8 тисяч учасників. Люди, які вирощують овочі, фотографують свою продукцію, вказують ціну і свої контакти.
Так дуже легко знаходять покупців і постійних клієнтів. За рік група розширила географію, тепер там можна зустріти торговців і з інших областей”.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також текст про те, хто такі поручителі та чому про них варто знати тим, кому безпричинно надзвонюють колектори
