Ірина Токан з Вінниччини радить збирати врожай цибулі, коли її пір’я починає жовтіти й сохнути.
“Намагаюся викопати врожай до дощу, в суху погоду, бо інакше зріла цибуля пускає молоде коріння й це призводить до її псування, поганого зберігання, — каже Ірина Токан. — Залишки пір’я не обрізаю, а відкручую. Так вона краще зберігає вологу й навесні пізніше проростає”.
Марія Бодак з Хмельниччини радить збирати врожай цибулі, коли її бадилля лежить на землі. Воно може бути ще не зісохле чи жовте, а навіть зелене. “Якщо бадилля схилилося на землю, то означає, що цибулина достигає, — каже Марія Бодак. — Далі вириваємо цибулину і залишаємо її з бадиллям ще на тиждень під навісом, де немає прямого сонячного світла. Корисні речовини з бадилля перейдуть у цибулини. А коли “шийка” цибулі вже підсохне, то можна обрізати пір’я. Важливо ретельно відібрати цибулю на зберігання — пошкоджену, надгнилу чи з опіками треба споживати насамперед. Адже всі ці пошкодження будуть з часом підгнивати. Далі я виношу ріпчасту на горище й розстеляю тонким шаром, щоб досихала”.
Ірина Токан спершу розкладає цибулю у сітки. “А ближче до нового року перебираю її та складаю в ящики. Зберігаю у коморі. А коли надворі сильні морози, то накриваю ріпчасту ковдрами, щоб не підмерзла”, — розповідає пані Ірина.
А от 89-річна господиня Мирослава Сай радить зберігати ріпчасту в темному та сухому приміщенні, яке добре провітрюється. “Важливо, щоб було темно, адже тоді цибуля не проростатиме швидко. А волога сприятиме загниванню овочу. Саме тому не можна зберігати поряд з цибулею картоплю, буряк чи моркву. Ще можна обрізати бадилля наполовину й заплести цибулю у косу, як часник, і підвішати”, — радить жінка.
Марія Бодак розповідає, що ніколи не рве зелені пера з цибулі, яку планує закладати на зберігання. Бо тоді вона з часом підгниватиме. “З власного досвіду можу сказати, що озима цибуля зберігається краще, аніж яра. Можливо, взимку вона загартовується більше і тому менше хворіє”, — зауважує господиня.
