Дошкільний навчальний заклад “Сонечко” в селі Брустурів Косівського району нині відвідують 30 малюків та 19 першокласників. На всіх — три невеличкі кімнатки в старій сільській хаті, де немає ані окремих спалень, ані спортивного чи музичного залів.
...Заходжу до кабінету завідувачки — Ганни Старікової. Тут — два зсунуті докупи столи, декілька крісел, закладені папками з документами шафи й полиці. Впритул до шаф — двоярусне дитяче ліжко.
“Загалом маємо 10 спальних місць. На всіх не вистачає, тому дехто з діток не спить узагалі, або кладемо на одне ліжечко двох”, — зізнається Ганна Іванівна. А далі дивує ще більше: “Раніше в цьому ж кабінеті ще працювала бухгалтерка, але її перевели до сільської ради. Тож тепер тут — моє робоче місце, а ще медсестри і
завгоспа. Також мусимо частково використовувати цю площу для зберігання продуктів, бо складського приміщення у нас нема”.
За стіною — ігрова кімната старшої групи дошкільнят. Заглядаю всередину — 16 дітей малюють із вихователями. У групі стоять меблі, розкидані іграшки. Місця для ліжок нема зовсім, бо й для ігор тут тіснувато.
Молодшій дошкільній групі дістався найпросторіший кабінет з усіх. Тож з одного боку тут ігрова, а з протилежного — спальня. Щоправда, трохи заважають “сусіди”.
“Цей кабінет прохідний. Ось там за дверима — наші першокласники. Уроки в них закінчуються о пів на другу, вони збираються додому — не завжди тихо. А в цей час дошкільнята вже А тепер роби бурпі! мають спати, — каже завідувачка. — Школярикам теж не дуже комфортно, бо їм під час уроків заважає гомін дітей, які тут граються”.
Питаю у Ганни Миклащук, директорки місцевої школи, чому першокласники не навчаються разом із усіма школярами: “У нас є 11 класів, де загалом навчається 146 учнів. Але школа — у пристосованому приміщенні й нам катастрофічно бракує місця. Тому першокласники змушені постійно мігрувати. Якийсь час розміщували їх у приміщенні сільської ради (нині там магазин. — Авт.), потім — у садочку”.
Раніше дитсадок мав ще другий поверх. Маленьке приміщення на горищі років вісім тому взялися реконструювати. Дітей “тимчасово” перевели на перший поверх. Але влада змінилася і в результаті замість більш просторого другого поверху садок отримав лише руїну та проблему. Іван Гасюк, староста села Брустурів, каже, що регулярно звертається до керівництва ОТГ, ОДА з проханням виділити гроші на садок. Але результату нема. Хоча ціна питання — лише 296 тисяч гривень.
Дмитро Бербеничук, голова Космацької ОТГ, до складу якої входить Брустурів, у коментарі “Експресу” зазначив: громада за рівнем власних доходів в області пасе задніх, бо на її території немає підприємств, заводів чи фабрик. І проблеми з дитсадками, школами та іншими соціальними об’єктами вирішити коштом інфраструктурної субвенції неможливо.
“Ми ділимо субвенцію з розрахунком на кількість населення і територію, як це передбачено постановою уряду. Космач у шість разів більший від Прокурави і від Брустурова, тому тут залишається більше. Ми за ці гроші в Космачі ремонтуємо об’єкти соціальної сфери, а в селі Брустурів депутати вирішили, що селу потрібен шматок дороги. Вони мали понад 600 тисяч гривень, але як подали пропозицію, так на сесії і проголосували. Це питання не до мене, а до комунікації між старостою, депутатами від села та мешканцями”, — каже Дмитро Бербеничук.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас – тільки оригінальні тексти.
Читайте також текст про сильну повінь у Венеції.
