Окремі військовослужбовці відмовляються виконувати накази командирів. Такі дії вважаються злочином і мають юридичну кваліфікацію — непокора. Як карають за це? Ми проаналізували декілька вироків із реєстру судових рішень.
На Одещині засудили гранатометника відділення взводу вогневої підтримки роти морської піхоти, який був призваний за мобілізацією. 9 жовтня матрос відмовився йти в атаку для зайняття визначеного за наказом командира роти рубежу. Проти чоловіка розпочали кримінальне провадження. Аби не потрапити за грати, матрос уклав угоду з прокурором про визнання винуватості. І в результаті суд оштрафував його на 207 400 гривень.
У Сумській області судили солдата, який відкрито відмовився виконувати наказ свого безпосереднього командира відділення — молодшого сержанта — про вибуття на бойову позицію неподалік державного кордону з Росією. Боєць зіслався на необхідність вирішення власних справ, які, на його думку, важливіші, ніж наказ командира. Він демонстративно вийшов за територію подвір’я школи, де дислокувався підрозділ, і вирушив у невідомому напрямку. Зазначається, що солдат був п’яний.
Під час розгляду справи у суді солдат свою вину визнав та заявив, що шкодує про скоєне, й просив врахувати його бажання продовжити захист України. Під час розгляду справи з’ясувалося, що військовослужбовець ще за рік до мобілізації був засуджений на умовний термін і покарання повністю не відбув. Тож при винесенні вироку суд це врахував і позбавив його волі на шість років.
Уродженець села Райгород Черкаської області, який був призваний до ЗСУ за мобілізацією і служив кулеметником, під час шикування роти відмовився виконувати бойове розпорядження командира військової частини про проведення заміни підрозділів на передовій. Аби не брати участі в бойовому зіткненні з окупантами, втік до міста Карлівки Полтавської області. Під час розгляду справи в суді, на підставі угоди з прокурором про визнання винуватості, його арештували на шість місяців з відбуванням покарання на гауптвахті.
У суді Харкова розглядали кримінальне провадження по звинуваченню солдата, який у червні 2022 року, перебуваючи на тимчасовому місці дислокації механізованого батальйону, відкрито відмовився виконати наказ командувача військ оперативного командування “Схід” вибути в підпорядкування окремої механізованої бригади, чим вчинив непокору в умовах воєнного стану. Щоб не потрапити до в’язниці, уклав угоду з прокурором про визнання винуватості. У підсумку суд наклав на нього службове обмеження на два роки, що полягає у відрахуванні в дохід держави 20 відсотків із суми його грошового забезпечення.
Старший солдат із Коростеня Житомирської області під час перебування у зоні бойових дій на сході України отримав усний наказ заступника командира мотопіхотного батальйону не допустити прориву противника в напрямку одного із населених пунктів. Але відкрито відмовився його виконувати, чим підірвав бойову готовність та боєздатність підрозділу, що могло призвести до прориву російськими окупаційними військами оборони ЗСУ. На підстав угоди з прокурором про визнання винуватості його позбавили волі на два роки, а потім пом’якшили покарання — до тримання у дисциплінарному батальйоні для військовослужбовців.
— Більшість цих злочинів була скоєна ще до ухвалення змін до Кримінального кодексу про посилення відповідальності військовослужбовців в умовах воєнного стану, — каже Олег Жданов, військовий експерт. — Тому й не дивно, що у вироках є доволі м’які покарання — штраф чи гауптвахта. Тепер такі злочини караються ув’язненням від 5 до 10 років або перебуванням у дисциплінарному батальйоні.
— У чому полягає різниця між виправною колонією та дисциплінарним батальйоном?
— У виправній колонії відбувається трудове виховання у межах і за правилами цивільної установи виконання покарань. А в дисциплінарному батальйоні засуджений живе за військовим розкладом, згідно із статутом внутрішньої служби. Фактично це та ж армія, тільки набагато суворіша й з більшим обмеженням прав.
До речі, при перебуванні країни у стані війни дисциплінарні батальйони фактично стають штрафбатами. Їх, як і звичайні військові підрозділи, направляють на виконання бойових завдань. Але є одна особливість — штрафбати кидають у найгарячіші ділянки. Вони йдуть попереду регулярних військ. Зброю засудженим видають безпосередньо перед початком бою. А після його завершення вилучають і проводять ретельний огляд. Якщо ув’язнений з штрафбату отримав поранення, то вважається, що він пролив кров за Батьківщину, і з нього знімається судимість. Якщо ж загинув, то рахується реабілітованим.
Але в Україні наразі діє лише воєнний стан, а стану війни не оголошено.
— Яких головних обов’язків повинен дотримуватися військовослужбовець, щоб не порушити закон?
— Перебувати в частині, дотримуватися вимог статутів ЗСУ, виконувати накази безпосереднього і вищестоящих командирів. Якщо військовослужбовець вважає, що наказ суперечить нормам закону або виходить за рамки повноважень безпосереднього командира, то він зобов’язаний повідомити про це вищестоящих командирів. Але парадокс у тому, що спершу має виконати цей наказ, а вже потім його оскаржувати.
