То скільки страв має бути насправді й чи є обов’язкове меню для Святої вечері? Розповідаємо, як змінювалися традиції, яким був святковий стіл у наших предків і що на ньому вважали головним.
— Чи обов’язково на Святвечір має бути 12 страв?
— Багато родин і нині готує 12 страв, бо стільки було апостолів. Дехто — 13, з урахуванням Ісуса Христа, — розповідає Леся Горошко-Погорецька, етнологиня, кандидатка історичних наук. — Є також версія, що кількість страв пов’язана з 12 сузір’ями. Водночас етнографічні записи свідчать, що в давнину господині могли готувати і сім або дев’ять страв. А якщо родина була дуже бідна, то на столі були три страви. А загалом люди вірили: якщо приготувати багато страв на Святвечір, то впродовж року в домі буде достаток.
— Дванадцять страв (як дванадцять апостолів) — традиція, а не церковний догмат, — каже протоієрей Михайло Сивак, священник ПЦУ, ректор Львівської православної богословської академії. — Водночас із богословського погляду найважливіше, аби родина зібралася в любові, щирості й радості для того, щоб спільно прославити народження Ісуса Христа, щоб була духовна атмосфера за столом. Тобто кількість страв аж ніяк не головне.
— Чи можна говорити про “правильний” перелік наїдків на Святвечір?
● Л. Горошко-Погорецька:
— Ні, такого переліку нема. Святвечірній стіл завжди залежав від того, де люди жили, що вирощували, що мали в коморі. Те, що сьогодні з’являється багато досліджень української кухні, а святвечірні страви вражають різноманіттям, власне і свідчить: існувала регіональна специфіка, а єдиного зразка для всієї України не було. Основна спільна вимога — на Святвечір на столі мали бути лише пісні страви.
— I обов’язково кутя?
● Л. Горошко-Погорецька:
— Кутя — це поминальна обрядова страва, яка символізує пам’ять про предків і зв’язок поколінь. Водночас на Закарпатті досі можна почути, що кутю не готують взагалі. Замість неї там роблять бобальки — маленькі кульки з тіста, які заливають медом або маковою підливою, додають горіхи.
Крім того, кутя не завжди була пшеничною. Архаїчнішим варіантом вважають ячмінну, яку, зокрема, готували в Карпатах. Загалом, кутю варили з того зерна, яке росло в конкретній місцевості. Наприклад, українці в Сибіру, куди родини були вивезені, готували кутю з рису — просто тому, що іншої крупи не було. Бувало й так, що кутю робили з кількох видів зерна, аби “все вродило” наступного року. Деякі господині додавали (та й додають) до куті свячену воду — аби родина була здорова.
— А чи обов’язково варити на вечерю узвар?
● Л. Горошко-Погорецька:
— В етнографічних записах зафіксовано звичай “проганяти кутю” на Водохреще. Тоді казали: “Геть кутя — з покуття, а узвар — на базар”. Це свідчить, що узвар у традиції наших предків був важливою обрядовою складовою частиною святвечірнього столу. Також обов’язково готували поминальний пісний хліб.
— Які ще страви на Святвечір є традиційними для українців?
● Л. Горошко-Погорецька:
— Скажімо, вареники. Здебільшого ліпили вареники з різними пісними начинками — не лише з картоплею, а й з капустою чи грибами. На Покутті готують креплики — різновид вареників, які можуть мати не тільки солону, а й солодку начинку, наприклад, з маком. Сучасні рецепти пропонують навіть креплики з оселедцем. Крім того, господині варили пісний борщ. Якщо господарі жили біля річки, то на столі, як правило, була риба. Є згадки, що на святвечірньому столі у козаків було навіть кілька видів риби.
До речі, під скатертину або під стіл у давнину неодмінно клали сіно — як символ того, що новонародженого Ісуса Діва Марія поклала на сіно. Цього звичаю дотримуються й досі. По кутах столу розкладали часник, щоб захиститися від усього злого. Наші предки вірили, що на великі свята нечиста сила особливо силкується нашкодити, тоді як часник її відлякує. А, наприклад, на Бойківщині та Лемківщині під стіл ставили відро з водою, щоб корови добре доїлися.
Люди вірили, що на Святий вечір у хаті збираються душі померлих, яких треба “задобрити”. Тож для них також ставили чистий посуд. На Гуцульщині, перш ніж сісти за стіл, дмухали на лаву, щоб не потривожити душу небіжчика. А після вечері на столі або підвіконні залишали кутю та інші страви для померлих.
