Лучанин Юрій Сирота майже три десятки літ займається вирощуванням помідорів. Цього року на його присадибній ділянці й у теплиці росте пів тисячі кущів томатів 54 сортів!
“Вирощування помідорів — досить копітка справа, — каже 66-річний співрозмовник. — Це не просто посадив і чекаєш, коли плоди дозріють. Щоб мати гарний урожай, потрібно постійно біля них ходити, ретельно доглядати кожний кущик, дотримувати технології та вчасно проводити необхідні агротехнічні заходи”.
Насіння городник вирощує власноруч, бо це запорука якості врожаю. Точно знає, коли і з яких плодів його збирає. Тому воно ніколи не буде простроченим. А вирощена з нього розсада має стійкість до захворювань та адаптована до умов грунту на ділянці. За словами Юрія Сироти, найліпше підходять для збору насіння сортові помідори з найміцніших і найздоровіших кущів. Плоди мають бути зрілими, але не перестиглими. Бажано збирати ті, що розміщуються якомога ближче до стебла. Газда ретельно перебирає насіння. Те, що непридатне, вибраковує. А решту — дезінфікує і кладе на зберігання.
“Грунт під майбутню грядку готую ще з осені, — розповідає господар. — Раз на три роки вношу на ділянку гній, перегній чи компост і перекопую. А коли не підживлюю, то просто зволожую міжряддя і спушую. Такий метод називається безвідвальним обробітком грунту. Бо коли ми перекопуємо землю, то ті корисні бактерії, які живляться за рахунок кисню, потрапляють униз і гинуть. А ті, які живляться без кисню, лопатою піднімаємо доверху, і вони також гинуть. А це призводить до зниження врожайності томатів”.
Господар зауважує, що рясніше родять тепличні овочі, яких має майже 200 кущів. Кожен з них дає три-чотири кілограми помідорів!
“Висаджую у теплицю чи на грядку як мінімум 55-денну розсаду, — продовжує пан Юрій. — Краще нехай вона буде переросла, аніж недоросла. За допомогою металевого лома або загостреного дерев’яного кілка роблю у землі лунку глибиною 15 сантиметрів. У неї вставляю стебло розсади, поливаю водою і засипаю сухою землею. Але в жодному разі не потрібно общипувати ворсинки на стеблі біля кореня, бо то основа майбутнього врожаю. Підживлюю помідори лише тричі. Перший раз підживлюю, коли зацвітуть, другий — коли з’явиться зав’язь, і третій — як починають дозрівати. Для цього використовую настій коров’яку та кропиви з додаванням сироватки, дріжджів і йоду”.
Дві найбільші проблеми, з якими влітку стикаються городники при вирощуванні томатів, — спека й фітофтора.
“Для боротьби з фітофторою застосовую старий “дідівський” метод — бордоську суміш. Змішую 100 грамів мідного купоросу, 200 грамів негашеного вапна і розводжу в 10 літрах води, — каже газда. — Обприскувати помідори слід із землі і поступово підніматися доверху, щоб розчином скроплювати низ листочків. Бо коли обробляти зверху, то препарат буде діяти лише до першого дощу, який його відразу змиє. Якщо на листі взялася фітофтора, то його треба обірвати, аби локалізувати джерело інфекції. А коли хвороба ушкодила стебло, то таку рослину негайно слід вирвати й спалити. Хоча інколи її можна врятувати за допомогою настою коров’яку. Я одного року так зробив. За допомогою пензлика помазав настоєм коров’яку всі стебла й листочки. Фітофтора не зникла, але далі не розвивалася. І таким чином врятував урожай, який був тоді досить рясним”.
Щоб захистити томати від спеки, овочівник радить обприскати їх по листу розчином сульфату цинку з розрахунку 10 грамів на 10 літрів води. Поливати рослини краще за допомогою крапельної стрічки. А щоб вони краще перенесли стрес від перепаду температури, варто підживити їх кальцієвою селітрою (20 — 40 грамів на відро води залежно від того, як розвиваються рослини).
“Якщо не вдається влаштувати крапельне поливання, то кущі варто замульчувати 10-сантиметровим шаром сіна чи соломи, — радить лучанин. — Це допоможе не тільки зекономити воду, а й припинить ріст бур’янів і захистить рослини від фітофтори. Її спори будуть підніматися з грунту в мульчу і там загинуть. Хіба що окремі з них навіються вітром”.